logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

ж ення Порядку і періодичності обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворю­ваності населення», в якій визначалася система державних орга­нів управління і контролю, підприємства, установи та організації, на яких покладалося зібрання, обробка, узагальнення та обнароду­вання екологічних відомостей, види екологічної інформації, періо­дичність її збору та подання у порядку статистичної звітності, обробки та узагальнення такої інформації, періодичність її обнаро­дування.

За визначеними в законодавстві процедурами здійснюються види діяльності, що забезпечують саме інформування відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, Поло­ження про порядки ведення державного земельного, водного, лісо­вого кадастрів тощо.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні за рік готується також відповідно до вста­новленої процедури, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 1992 р., №61 (з наступними змінами та до­повненнями).

Загальний порядок звернення з інформаційним запитом визна­чено Законом України «Про інформацію». Наказом Мінприроди України від 18 грудня 2003 р. затверджене Положення про порядок надання екологічної інформації. Згідно з законодавством інформа­ційний запит не повинен містити аргументації щодо заінтересова­ності запитувача, подається у письмовій або електронній формі та має містити не більше трьох питань з однієї екологічної проблеми.

Відповідь на інформаційний запит має бути надана письмово у термін, який не перевищує 30 календарних днів, а в разі якщо об­сяги та складність збору запитуваної інформації не виправдовують цей термін, то він може бути продовжений ще на 30 днів, при цьо­му запитувача попереджають про таке продовження.

Якщо орган не має в своєму розпорядженні відповідної еко­логічної інформації, він повинен переслати інформаційний запит за належністю до того органу, який володіє такою інформацією, про що повідомляє запитувача.

У запиті про надання екологічної інформації може бути відмов­лено з підстав, визначених законодавством. Відмова в задоволенні запиту про надання екологічної інформації може бути оскаржена в установленому порядку.

267

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

В ідповідним засобом екологічного інформаційного забезпечення є встановлення відповідальності в цій сфері. Так, ст. 68 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища» вста­новлює дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за відмову від надання своєчасної, повної та до­стовірної інформації про стан навколишнього природного середо­вища, а також про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікацію відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення закріплено такий склад правопорушення, як відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст. 91), а в Кримінальному кодексі України — склад злочину, який встанов­лює відповідальність за приховування або перекручення відомо­стей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Згідно з Цивільним кодексом України, Законом України «Про інформацію» до винних осіб може бути застосовано відшкодуван­ня майнової або моральної шкоди.

Рекомендована література

  1. Барбашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору // Право України. — 1999. — № 1.

  2. Громадська екологічна експертиза в системі права екологічної безпеки / Е. В. Позняк // Держава і право. Юрид. і політ, науки: 36. наук. пр. — 2002. — Вип. 16. — С. 281—286.

  3. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порів­ нянні з Україною / В. Р. Лозанський. — X., 2000.

  4. Екологічне управління: Навч. посіб. / О. М. Величко, Д. В. Зеркалов. — К., 2001.

  5. Екологічна експертиза: теорія, методологія, практика / О. Я. Лазор; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів, регіон, ін-т держ. упр. — Л., 2002.

  6. Кравцов С. Стандартизація і нормування в галузі охорони ат­ мосферного повітря // Право України. — 1999. — № 4.

  7. Краснова М. В. Гарантії реалізації права громадян на еколо-

268

Рекомендована література

г ічну інформацію: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.06 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 1997.

  1. Малишева Н. Р., Єрофеєв М. І. Проблеми організації та функціонування системи екологічного моніторингу в Україні // Правова держава. Вип. 5. — К., 1994.

  2. Малишева Н. Р. Екологічні нормативи // Юридична енцикло­ педія: У 6 т. - К., 1999. - Т. 2.

  1. Малишева Н. Р. Екологічні стандарти // Юридична енцикло­ педія: У 6 т. - К., 1999. - Т. 2.

  2. Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних систе­ мах // Право України. — 1999. — № 1.

  3. Радик І. Л. Правові проблеми екологічного ліцензування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридич­ на академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2001.

  4. Шарапова С. В. Правове забезпечення екологічного моніто­ рингу в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 2002.

  5. Шемшученко Ю. С. Человек и его право на безопасную (здо­ ровую) окружающую среду // Государство и право. — 1993. — № 10.

  6. Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності // Право України. — 2004. — № 2. — С. 55-59.

269

Розділ IX Екологічний контроль