§ 1. Надра як об'єкт охорони та використання

с танні простору надр для розміщення підземних складів, споруд­женні газових і нафтових трубопроводів, газових і нафтових схо­вищ, прокладання ліній метрополітену, для захоронення шкідли­вих речовин, підземного скидання стічних вод) тощо.

Відносини, які виникають у зв'язку з вивченням, використан­ням і охороною надр та використанням відходів гірничодобувного комплексу і пов'язаних із ним переробних виробництв (торфу, са-пропелей та інших специфічних мінеральних ресурсів, включаючи підземні води, ропу соляних озер і заливів морів) називаються гірничими відносинами. Вони регулюються: Конституцією Ук­раїни, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра, Гірничим законом Ук­раїни, законами України «Про державну геологічну службу Ук­раїни», «Про концесії», «Про угоди про розподіл продукції», «Про нафту і газ», «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газо­вий конденсат», «Про державне регулювання видобутку, вироб­ництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», «Про видобування та переробку уранових руд», «Про поводження з радіоактивними відходами», розпорядженнями і указами Президента України, а та­кож постановами Кабінету Міністрів України з питань вивчення, використання і охорони надр, нормативними актами Мінприроди України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи та іншими актами законодавства України.

Кодекс України про надра є базовим у регулюванні гірничих відносин. Його завданням є регулювання цих відносин з метою за­безпечення раціонального, комплексного вивчення і використання надр для задоволення в мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при корис­туванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природ­ного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Надра в межах території України, включаючи підземний простір і корисні копалини, які містяться в надрах, енергетичні та інші ре­сурси, відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування. Уго­ди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують це пра­во, є недійсними. Це означає, що ділянки надр і права користуван-

461

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

н я ними не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, вкладу, застави або відчуження в іншій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Усі надра в Україні становлять державний фонд надр. Він вклю­чає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони.

Складовою частиною надр визнаються як відкриті, так і ще не відкриті корисні копалини. За своїм значенням їх поділяють на ко­рисні копалини загальнодержавного і місцевого значення, а за їх по­ширенням — на незагальнопоширені та загальнопоширені.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місце­вого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за по­данням Мінприроди України. Правовий режим ділянок надр, наданих у користування для розробки цих корисних копалин, має суттєві відмінності. Встановлено, зокрема, різний порядок надан­ня гірничих відводів з метою розробки корисних копалин загаль­нодержавного і місцевого значення. Крім того, розробка корисних копалин місцевого значення для своїх господарських потреб дозволена усім землевласникам і землекористувачам у межах нада­них їм земельних ділянок без надання гірничих відводів або видачі спеціальних дозволів, тоді як розробка корисних копалин за­гальнодержавного значення для своїх господарських потреб земле­власникам і землекористувачам у межах наданих їм земельних ділянок без надання гірничих відводів і одержання ліцензій забо­ронена.

Особливий вид корисних копалин становлять поклади торфу, на які поширюється особливий правовий режим і які належать до родовищ місцевого значення.

Крім терміна «корисні копалини», гірниче законодавство містить поняття «родовище корисних копалин» та «техногенні ро­довища корисних копалин».

Родовище корисних копалин — це накопичення мінеральних ре­човин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопи­чилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені й мають промислове значення. Такі

462