§ 2. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів

м ісцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.

Важливим напрямом правової охорони земель історико-куль-турного призначення є встановлення навколо частини таких зе­мель, а саме навколо історико-культурних заповідників, ме­моріальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і ком­плексів охоронної зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель (ст. 54 ЗК України). Підстави та порядок встановлення зазначених зон визначені Законом «Про охорону культурної спад­щини». Так, згідно зі ст. 31 закону топографічно визначені тери­торії чи водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спад­щини або можлива їхня наявність, можуть оголошуватися рішен­ням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони куль­турної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк за поданням відповідного ор­гану охорони культурної спадщини. В такому випадку цей орган визначає і правовий режим охоронюваної археологічної території.

Посиленій правовій охороні підлягають і середовища населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. На охоронюва-них археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, істо­ричних ареалів населених місць, занесених до Списку, забороня­ються містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини і без погоджен­ня з Інститутом археології Національної академії наук України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історич­них ареалів населених місць визначаються у порядку, встановлено­му Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконав­чої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваже­ними ним органами охорони культурної спадщини.

Крім того, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток та комплексів (ансамблів) навколо них повинні

13 б-2оо 385

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

в становлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони ре­гулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охоро­ни археологічного культурного шару. Межі та режими використан­ня зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-про­ектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або упов­новаженими ним органами охорони культурної спадщини (ст. 32 Закону «Про охорону культурної спадщини»).

На землях, на яких розташовані деякі об'єкти культурної спад­щини, та встановлених навколо них зонах охорони обмежуються певні види використання земельних ділянок. Так, згідно зі ст. 35 закону проведення археологічних розвідок, розкопок, інших зем­ляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній те­риторії, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, може здійснюватися лише після отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. А дозволи на проведення архео­логічних розвідок, розкопок можуть надаватися за умови дотри­мання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа (відкри­того листа), виданого Інститутом археології НАН України.

Водночас встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання земле­власниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення (ст. 34 закону). Проте власник або користувач земельної ділянки (у тому числі орендар) у межах території пам'ятки, охоронюваної археологічної території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць згідно з розпоряд­женням органу охорони культурної спадщини зобов'язаний не пе­решкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на проведення ар­хеологічних розвідок, розкопок на цій ділянці (ст. 35 закону).

До земель лісового фонду як об'єкта правової охорони належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рос­линністю, нелісові землі, які надані та використовуються для по­треб лісового господарства. До земель лісового фонду не включа­ються землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених

386