§ 4. Ядерна та радіаційна безпека в системі екологічної безпеки

У сучасних умовах, коли розвиток ядерної енергетики набув широкомасштабного характеру і зросла кількість країн, які експлу­атують об'єкти ядерної енергетики, забезпечення ядерної безпеки вийшло за межі інтересів окремої держави і набуло міжнародного значення.

У зв'язку з цим у 1989 р. під егідою МАГАТЕ з огляду на вимо­ги часу була розроблена Міжнародна шкала тяжкості подій на атомних станціях. Зазначена шкала є засобом для швидкої оцінки можливих наслідків інцидентів на АЕС. Класифікуючи події відповідно до їх значущості, вона полегшує взаєморозуміння між ядерним співтовариством.

Координація та об'єднання зусиль по забезпеченню ядерної безпеки — порівняно новий напрям міжнародного співробітництва у сфері мирного використання ядерної енергії. Одна із особливос­тей цього напряму полягає в тому, що він дедалі більше набуває міжнародно-правових форм. Свідченням цього є прийняття Міжнародної конвенції з ядерної безпеки (1994 р.), яку Україна ра­тифікувала 17 грудня 1997 р. із застереженням про те, що положен­ня ст. З конвенції не застосовується до об'єкта «Укриття».

Основними цілями Міжнародної конвенції з ядерної безпеки є:

• досягнення високого рівня ядерної безпеки в усьому світі на основі зміцнення національних заходів і міжнародного співробіт­ ництва, в тому числі у відповідних випадках, на основі технічного співробітництва, у сфері безпеки і підтриманні такого рівня;

• розробка й підтримання на ядерних установках ефективних засобів захисту від потенційної радіаційної небезпеки з тим, щоб захистити окремих осіб, суспільство в цілому і довкілля від шкідли­ вого впливу іонізуючих випромінювань від таких установок;

• запобігання аваріям з радіологічними наслідками, пом'як­ шення таких наслідків у випадку, коли аварії стануться.

На нашу думку, радіаційну безпеку слід розглядати як складову і передумову екологічної безпеки¹. Існують різноманітні підходи до визначення зазначеного поняття. Так, «радіаційна безпека» визна­чається як комплекс заходів, спрямованих на обмеження оп­ромінення персоналу, окремих осіб з населення і всього населен-

¹ Балюк Г. І. Ядерне право України: стан і перспективи розвитку. Правові ас­пекти радіоекології. — К., 1996; Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні. — К., 1997.

149

Розділ VI. Екологічна безпека та її правове забезпечення

н я до найбільш низьких рівнів дози, що досягаються засобами, прийнятними для суспільства; на запобігання виникненню ранніх наслідків опромінення і обмеження проявів віддалених наслідків до прийнятного рівня¹.

Радіаційна безпека визначається також як система законодавчих засобів (у тому числі норм радіаційної безпеки), спрямована на об­меження можливого опромінення населення і персоналу в резуль­таті використання джерел іонізуючого випромінювання².

З наведених формулювань випливає, що радіаційна безпека роз­глядається як «комплекс заходів» або «система законодавчих за­собів». Термін «радіаційна безпека» тлумачиться і як комплекс адміністративних та медико-санітарних заходів, що обмежують прийнятними рівнями опромінення і радіоактивне забруднення окремих осіб, населення і навколишнього середовища³. На думку А. І. Іойриша, радіаційну безпеку слід визначати як сукупність техніко-економічних і правових заходів, покликаних забезпечити надійну експлуатацію АЕС, запобігання аваріям, а у разі їх виник­нення — їх локалізацію, захист обслуговуючого персоналу, насе­лення прилеглих районів і всього навколишнього середовища⁴. Од­нак у даному випадку скоріше йдеться про радіаційний захист, який за своїм характером є складовою радіаційної безпеки і спря­мований на її забезпечення. Аналізуючи наведені визначення, можна зробити висновок, що жодне з них не відображає повною мірою юридичної природи такого явища, як радіаційна безпека. Вони стосуються лише окремих аспектів цього явища.

В одному з перших монографічних правових досліджень в Ук­раїні, присвячених проблемам забезпечення радіаційної безпеки, запропоновано визначення радіаційної безпеки як стану захище­ності прав і життєво важливих інтересів людини, зокрема життя і здоров'я, в потенційно радіоекологічно-небезпечному середовищі, захисту навколишнього середовища, окремих природних об'єктів, екосистем від іонізуючого випромінювання при здійсненні діяль-

¹ Козлов В. Ф. Справочник по радиационной безопасности. — М., 1991. — С. 4.

² Бабаев Н. С, Демин В. Ф., Ильин Л. А. Ядерная знергетика, человек и окружа- ющая среда. — М, 1981. — С. 81.

³ Словарь терминов в области радиационной безопасности: Проблема IX. Обес- печение радиационной безопасности (ОРР № 9). — М., 1980. — С. 19.

4 Иойрьии А. И. Научно-технический прогресе и новьіе проблеми права. — М., 1981. - С. 64.

150