§ 1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони

Атмосферне повітря — один з основних життєво важливих еле­ментів навколишнього природного середовища. У природному стані складається з суміші газів: це переважно азот (понад 78 %) та кисень (близько 20 %), а також аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, пил, водяна пара та деякі інші речовини¹.

Атмосферне повітря є необхідною фізичною і біологічною умо­вою існування людини та джерелом життя на Землі. Від його якості залежить здоров'я людини. Атмосферне повітря також має важли­ве економічне значення. Воно використовується як сировина для хімічної промисловості, енергетичний ресурс, середовище зв'язку і руху літальних апаратів, для скидання відходів виробництва тощо.

Науково-технічний прогрес розширив масштаби використання ресурсів та властивостей атмосферного повітря. Водночас значно зріс і негативний антропогенний вплив на атмосферне повітря. Масштаби його забруднення відходами виробництва набули за­грозливого характеру для здоров'я людини, озонового шару, пого­ди та клімату нашої планети.

Правова охорона атмосферного повітря в Україні забезпе­чується законами України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфе-

¹ Юридична енциклопедія: У 6 т. — К.., 1998. — Т. 1. — С. 163.

497

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

р оохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з ме­тою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони за своїми фізич­ними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка зумовлює особливості правової охорони атмо­сферного повітря.

По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ре­сурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших при­родних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чин­на Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки в силу фізичного стану і специфічних властивостей воно перебуває в постійному русі, перемішуванні, які не піддаються контролю з боку людини, і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, не існує і про­блеми охорони права власності на даний природний об'єкт.

У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний універсальний і розподільний природний ресурс. Універсальним він є тому, що значні його маси постійно перебу­вають над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію ок­ремих держав. Інша частина повітря, навпаки, підпадає під "юрис­дикцію окремих держав і може розглядатися як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території двох або кількох держав. Зважаючи на свою універ­сальність і єдність у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоча і використо­вується всіма державами.

По-друге, на відміну від інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено держав­ний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності лю-

498