§ 1. Державний моніторинг навколишньою природного середовища

з алученням суб'єктів цієї системи, а також НАН України, Ук­раїнської аграрної академії наук, НКАУ, Держкомзв'язку та інших.

З метою координації діяльності суб'єктів державної системи моніторингу довкілля, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля на основі державної та регіональних (місцевих) програм в Україні утворено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля. Відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. з наступними змінами, комісія аналізує та ко­ординує діяльність міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, облас­них, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій що­до створення та функціонування системи моніторингу, здійснення заходів, передбачених державною та регіональними (місцевими) програмами моніторингу довкілля; готує пропозиції щодо вдоско­налення нормативно-правової бази, впровадження результатів на­уково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструк­торських і технологічних робіт з питань створення та функціону­вання системи моніторингу тощо.

До складу комісії входять міністр охорони навколишнього при­родного середовища (голова комісії), його заступник (заступник голови), заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій, за­ступник міністра аграрної політики, заступник міністра охорони здоров'я, голова (заступник) Держжитлокомунгоспу, голова (за­ступник) Держкомлісгоспу, голова (заступник) Держводгоспу, го­лова (заступник) Держкомзему, а також інші посадові особи цент­ральних органів виконавчої влади. Рішення комісії є обов'язкови­ми для суб'єктів системи моніторингу та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Крім державного, в Україні здійснюється також так званий внутрішній екологічний моніторинг з боку суб'єктів господарювання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишньо­го природного середовища» та п. 10 Положення про державну си­стему моніторингу довкілля підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зо­бов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими про­цесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплат-

209

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

н о надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексно­го оброблення, з цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в Мінприроди України або його органах на місцях.

Ще однією ознакою, що дає змогу класифікувати екологічний моніторинг на види, є рівень здійснення і узагальнення отриманої моніторингової інформації. За цією ознакою розрізняють локаль­ний моніторинг (тобто такий, який здійснюється на території ок­ремих об'єктів (підприємств, населених пунктів, ділянок ланд­шафтів); регіональний (у межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних та природних регіонів; загаль­нодержавний (на території країни в цілому). Нарешті, ще один рівень системи спостережень за станом навколишнього природно­го середовища, — глобальний, його складовою є фоновий моніто­ринг, що здійснюється в Україні. Слід при цьому пам'ятати, що наша держава є членом Всесвітньої метеорологічної організації ООН, учасницею Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (Женева, 1979 р.), Конвенції про опера­тивне оповіщення про ядерну аварію (Відень, 1986 р.), Конвенції про охорону озонового шару (Відень, 1985 р.), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному кон­тексті (Еспо, 1999 р.).

Виконання зобов'язань щодо участі України в цих та інших міжнародних організаціях та договорах Неможливе без даних моніторингових спостережень і прогнозів, зокрема, спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища, які зна­ходяться під контролем та наглядом з боку міжнародних інституцій.

Фінансування робіт зі створення і функціонування системи мо­ніторингу та її складових здійснюється відповідно до порядку фі­нансування природоохоронних заходів за рахунок коштів, передба­чених у державному та місцевих бюджетах згідно із законодавством.

Покриття певної частини витрат на створення і функціонуван­ня складових частин і компонентів системи моніторингу може здійснюватися за рахунок інноваційних фондів у межах коштів, пе­редбачених на природоохоронні заходи, міжнародних грантів та інших джерел фінансування.

Законодавство України регламентує право володіння, користу­вання і розпорядження інформацією, одержаною під час виконан-

210