§ 2. Природні території та об'єкти особливої державної охорони ...

м оже здійснюватися також громадський контроль за формуванням, збереженням та використанням екомережі.

Передбачається, що формування національної екомережі Ук­раїни забезпечить її поєднання з екомережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екологічної мережі, сприятиме розвит­ку міжнародної співпраці у цій сфері.

Сучасний стан природних ландшафтів України, на жаль, лише частково відповідає критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі¹. У цілому, за даними Національної доповіді України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навко­лишньому природному середовищі, підготовленої до 5-ї Всеєвро­пейської конф^р^нііії_зш«стрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи» (Київ, 2003 р.), природні ландшафти існу­ють майже на 40 % території України. У найменш зміненому ви­гляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,65 % території країни. Враховуючи, що лише 44 % лісів викону­ють захисні та природоохоронні функції, є підстави вважати, що стан, близький до природного, мають ландшафти на площі майже 12,73 % території країни². Одночасно наслідки нераціонального використання природних ресурсів у минулому, а саме екстенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до знищення майже 70 % природних комплексів і ландшафтів України.

£ 2. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові території екомережі

Ядром єдиної територіальної системи, що формує екомережу, визначено ключові території, до яких насамперед включаються те­риторії та об'єкти природно-заповідного фонду та інші категорії

¹ Див. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національ­ ної екологічної мережі України на 2000 — 2015 роки» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 47. - Ст. 405.

² Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — С. 55.

615

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

т ериторій та об'єктів, віднесені законодавством України до при­родних об'єктів особливої державної охорони. Виділення держа­вою територій та об'єктів особливої охорони з їх повним або част­ковим вилученням із господарського обігу та наданням їм спеціального охоронного статусу — спроба протидіяти дегра-даційним процесам у природному середовищі.

Вперше поняття особливої державної охорони стосовно природ­них категорій було введено Законом України «Про охорону навко­лишнього природного середовища»: особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду Ук­раїни й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законо­давства України (частина друга ст. 5). Стаття 60 цього закону на­водить ознаки природних територій та об'єктів особливої охорони, відносячи до них об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні чи типові природні комплекси.

Ця норма, хоча й є загальною, має велике регулююче значен­ня для вирішення питання віднесення тих чи інших природних те­риторій та об'єктів до однієї з категорій, що підлягають особливій охороні, вимагаючи наявності однієї з двох обов'язкових ознак: унікальності або типовості для відповідної природно-географічної та кліматичної зони. Звісно, кожен конкретний об'єкт не може поєднувати обидві ці ознаки, тобто одночасно бути і унікальним (неповторним), і типовим (часто повторюваним у природних умо­вах, найбільш властивим для даного типу територій). Так, за озна­кою унікальності виділяються, зокрема, пам'ятки природи, за­повідні урочища, більша частина природних заповідників, курорти загальнодержавного значення тощо. Біосферні заповідники, навпа­ки, завжди репрезентують певну природно-географічну зону. Під такі об'єкти відводяться території (акваторії), що є найбільш типо­вими для відповідних зон.

Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охо­роні, утворюють єдину територіальну систему і включають тери­торії та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікуваль­но-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. До «інших», тобто таких, особлива охорона яких ще не була перед­бачена на час прийняття Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища», зокрема, належать рідкісні та зни­каючі типові рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги Ук-

616