§ 2. Право громадян на безпечне для життя та здоров'я навколишнє ...

ф ундаментальні — закріплені в Конституції України, другі — в за­конах України.

Є й інші класифікації: поділ на галузеві та міжгалузеві еко­логічні права (залежно від суб'єктів реалізації)¹; на еколого-політичні, економічні, соціальні, культурні права (залежно від видів регульованих відносин)².

£ 2. Право громадян на безпечне для життя та здоров 'я навколишнє природне середовище

Це право є одним з основних конституційних екологічних прав людини, яке називають правом на екологічну безпеку³.

Суб'єктами цього права є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України, а об'єктом — навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів (частина перша ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Щоб таке середовище було безпечним для людини, воно має відповідати юридично встановленим критеріям. Йдеться, зокрема, про систему екологічних, санітарно-протиепідемічних та інших норм, нормативів, вимог, правил, заборон тощо. Так, екологічні нормативи становлять гранично допустимі викиди та скиди у на­вколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, розміщення в ньому відходів, рівні допустимого шкідливого впли­ву фізичних та біологічних факторів (ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Санітарні та інші нормативи становлять гранично допустимі концентрації за­бруднюючих речовин у навколишньому середовищі (воді, повітрі), гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідли­вих речовин у продуктах харчування тощо. Визначаються такі кри-

¹ Бринчук М. М. Зкологическое право (право окружающей средьі): Учебник для вьісших юридических учебньїх заведений. — М., 1998. — С.131—132.

² Краснова М. В. Конституція України та екологічні права громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. Вип. 37, 2000. - С. 12-16.

3 Андрейцев В. І. Екологічне право. — С. 34—35.

43

Розділ III. Екологічні права та обов'язки громадян

т ерії державними стандартами та іншими обов'язковими для вико­нання нормативними документами. Вказані нормативи виражають якісні характеристики стану навколишнього природного середови­ща і спрямовані на забезпечення його чистоти, сприятливості, комфортності для життя та здоров'я.

Іншою важливою характеристикою безпечного довкілля є раціональне використання природних ресурсів, додержання еко­логічних вимог у процесі природокористування, в тому числі до­держання нормативів та лімітів використання природних ресурсів з урахуванням наукового обгрунтування узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів і потреб суспільства та особи. Ліміти на природокористування є системою екологічних обмежень щодо використання тих чи тих природних ресурсів або територій і визначаються як встановлені нормами природоресурсового (зе­мельного, водного, лісового, гірничого, фауністичного та іншого) законодавства обсяги використання природних ресурсів.

Сприятливе навколишнє природне середовище означає також його здатність задовольняти естетичні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, наукові та інші потреби людини, наявність видового та популяційного різноманіття тварин і рослин. З цією метою ство­рюються і особливо охороняються шляхом запровадження спеці­альних режимів курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, території та об'єкти природно-заповідного фонду.

Право на безпечне для життя та здоров'я довкілля — одне з фундаментальних і всеохоплюючих прав людини і громадянина. Інші екологічні права — право на екологічну інформацію, право на участь у проведенні громадської екологічної експертизи, право на обговорення різних проектів, на участь у розробці та здійсненні природоохоронних заходів тощо, які передбачені законодавством, по суті, виступають засобами реалізації права на безпечне навко­лишнє середовище.

В Україні додержання права на безпечне навколишнє природне середовище має забезпечуватися в межах здійснення державою її екологічної політики та природоохоронною діяльністю спеціально уповноважених державних органів, органів місцевого самовряду­вання, громадських органів і організацій, природокористувачів на основі послідовного виконання правових, організаційних, технічних, економічних, наукових, виховних та інших заходів що­до охорони навколишнього природного середовища, раціонально-

44