§ 7. Екологічне інформаційне забезпечення

д овища. У межах своїх зобов'язань підприємства, установи, орга­нізації, які використовують природні ресурси, здійснюють нега­тивні впливи на стан навколишнього природного середовища, проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього при­родного середовища, здійснюють збір, обробку і безоплатне подан­ня відповідним державним органам, що ведуть державні реєстри, зведену статистичну звітність про обсяги викидів, скидів забруд­нюючих речовин, використання природних ресурсів та іншу інформацію, відомості про ведення екологічних паспортів тощо.

Екологічна інформація набувається також у межах здійснення екологічного контролю, проведення різних форм екологічної екс­пертизи, включаючи попередні процедури оцінки впливу заплано­ваної діяльності на стан навколишнього природного середовища. При цьому важлива роль належить метрологічному контролю, у межах якого забезпечується єдність вимірювань у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Основними джерелами екологічної інформації є:

• дані моніторингу довкілля;

• кадастрів природних ресурсів; реєстри (потенційно небезпеч­ них матеріалів, речовин, продуктів, в тому числі небезпечних відходів, хімічних, токсичних, радіоактивних та інших речовин);

• автоматизовані бази даних; архіви; довідки, що видаються уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадо­ вими особами.

Джерелами екологічної інформації можуть також бути: норма­тивно-правові акти, які забезпечують регулювання еколого-право-вих відносин або реалізація яких може впливати на стан навко­лишнього природного середовища; документи з питань екологічної політики, плани, програми та проекти у сфері охорони навколиш­нього природного середовища; міжнародні угоди в цій сфері та стан їх виконання; дані державного статистичного обліку і звітності, які ведуться органами Держкомстату; екологічні паспор­ти підприємств, які розробляються ними відповідно до вимог дер­жавного стандарту; декларації промислової безпеки, передбачені Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; звіти про дотримання вимог природоохоронного законодавства, в тому числі про притягнення винних осіб до відповідальності; повідомлення наукових, науково-дослідних закладів; повідомлення засобів масо­вої інформації; інші джерела інформації.

263

Розділ VIII. Основні функції державного управління в галузі охорони ...

В ідтак функція екологічного інформаційного забезпечення має ком­плексний характер, оскільки забезпечує суспільство полівидовою екологічною інформацією, визначеною у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Комплекс­ний характер цієї функції полягає також у здійсненні її цілою низ­кою спеціально уповноважених державних органів управління і контролю у різних сферах суспільного життя, місцевого самовряду­вання, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

Так, до повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, визначених ст. 20 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища», на­лежить організація моніторингу навколишнього природного сере­довища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержав­ної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної систе­ми забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України, встановлен­ня порядку надання інформації про стан навколишнього природ­ного середовища, встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу заплано­ваної діяльності на навколишнє природне середовище. Органи міністерства збирають екологічну інформацію також у процесі здійснення державного контролю в цій галузі, видачі дозволів на захоронення (складування) відходів, викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, шляхом здійснення державних екологічних експертиз у межах, визначених Законом України «Про екологічну експертизу» тощо. У складі Мінприроди України діє урядовий орган державного управління — Держгідромет, що забез­печує суспільство специфічним видом інформації — про стан та прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов, про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища.

МОЗ України у межах повноважень, визначених Законом Ук­раїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуч­чя населення», покликане надавати інформацію про стан здоров'я населення, вплив на нього біологічних, хімічних, фізичних, соціальних та інших факторів стану навколишнього природного середовища.

Такі державні органи, як Держкомприродресурсів України, Держкомзем України, Держкомлісгосп України, Держводгосп України, Мінагрополітики України у межах своїх повноважень що-

264