logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 1. Поняття і система європейського права навколишнього середовища

У сучасний період відбуваються суттєві зміни в підходах до пра­вового регулювання діяльності ЄС. Це пов'язано з прийняттям у червні 2004 р. у Брюсселі (Бельгія) Конституції Європейського Со­юзу. 29 жовтня того ж року на саміті глав держав — членів ЄС у Римі Конституція була підписана главами усіх 25 членів Євросою-зу. Після ратифікації цього важливого акта державами він набуде чинності. На це відводиться два роки. Після цього установчі дого­вори як акти первинного права ЄС втратять чинність.

Крім установчих документів, які отримали назву «первинного» права, законодавчу базу ЄС становлять акти т. з. «вторинного» права. Серед них — акти різних типів, різної юридичної сили, різної сфери дії, різного порядку імплементації та застосування державами-членами. До актів вторинного права належать: а) нор­мативні акти обов'язкової сили, б) акти «м'якого» права; в) акти тлумачення права.

До нормативних актів обоє 'язкової сили належать:

27 5-200 817

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

ш енні тих чи інших питань і індивідуальний підхід кожної держави до шляхів досягнення встановленої мети; директиви визначають цілі, яких треба досягти, основні напрями і строки їх досягнення; одночасно вони вимагають транспозиції, тобто перенесення ключо­вих положень в акти внутрішнього законодавства держав-членів, якими, зокрема, визначаються й шляхи та засоби досягнення цілей і пріоритетів ЄС, закріплених у директивах; у директиві міститься вказівка на граничний термін, до перебігу якого держава-член має прийняти акт власного законодавства з відповідних питань (як пра­вило, від 18 місяців до двох років); безпосередньо директиви не застосовуються, однак у випадку неприйняття державою-членом протягом періоду, наданого для транспозиції, акта власного законо­давства Європейський суд може винести рішення щодо безпосеред­нього застосування директиви відносно такої держави;

До актів «м'якого права» належать документи, що не містять конкретно-регулюючих норм, а мають на меті зорієнтувати держа­ви на відповідну лінію, напрям, стратегію поведінки, або є актами рекомендаційного характеру. Серед них виділяють:

резолюції — документи ЄС, що приймаються з найбільш важ­ ливих політичних питань; резолюціями, зокрема, затверджуються

818