§ 2. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів

с ання худоби, ведення товарного сільськогосподарського вироб­ництва; б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогоспо­дарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передо­вого досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогоспо-дарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства. Водночас землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним грома­дянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Слід зазначити, що одним із основних завдань правової охоро­ни земель України є збереження сільськогосподарського земельного фонду. Тому ст. 23 ЗК України передбачено, що землі, придатні відповідно до даних державного земельного кадастру для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. А для будівництва промис­лових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського виробництва, ма­ють надаватися переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Аналогічне положення міститься і в ст. 36 Закону України «Про охорону земель», в якій зазначено, що у разі вилучення (викупу) земель сільськогоспо­дарського призначення для несільськогосподарських потреб забез­печується пріоритет максимального збереження продуктивних зе­мель.

Крім збереження площ земель сільськогосподарського призна­чення, завданням правової охорони земель є також збереження та підвищення виробничих та екологічних властивостей даної кате­горії земель. Так, згідно зі ст. 26 Закону України «Про охорону зе­мель» на землях сільськогосподарського призначення має прово­дитися природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, про­тиерозійне та інші види районування (зонування) земель, які пе­редбачають: а) поділ земель за цільовим призначенням з урахуван­ням природних умов, агробіологічних вимог сільськогосподарських

373

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

к ультур, розвитку господарської діяльності та пріоритету вимог екологічної безпеки; б) установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до району (зони); в) визначення територій, що потребують особливого захисту від антропогенного впливу; г) установлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель або грунтів з ураху­ванням їх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей відповідно до екологічного району (зони). З проведенням природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районуван­ня (зонування) земель конкретизуються і обов'язки їх власників та користувачів щодо раціонального використання та охорони земель.

Важливим напрямом правової охорони та використання земель сільськогосподарського призначення є. закріплення в законодавстві вимог щодо охорони Грунтів таких земель. Так, згідно зі ст. 37 зако­ну власники та користувачі земельних ділянок, в тому числі орен­дарі, зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості Грунтів, передбачені нормативно-правовими актами України. При цьому стаття містить пряму заборону на таке використання зазна­чених земель, яке призводить до погіршення їх якості. А в ст. 47 закону міститься заборона щодо розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, заліснення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.

Крім того, ст. 37 закону передбачено, що на землях сільського­сподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: а) вирощування певних сільськогосподарських культур, застосу­вання окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; б) розорювання сіножатей, пасовищ; в) використання деградованих, малопродуктивних, а також техно­генно забруднених земельних ділянок; г) необгрунтовано інтенсив­ного використання земель. Власники та користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення зобов'язані дотриму­ватися зазначених заборон та обмежень.

До земель житлової та громадської забудови ЗК України (ст. 38) відносить земельні ділянки в межах населених пунктів, які викори­стовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Вико-

374