§ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

( користувачами), які ведуть мисливське господарство. Під ос­таннім розуміють галузь народного господарства, сферу суспільно­го виробництва, основними завданнями якого є охорона, викори­стання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мис­ливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спор­ту і мисливського собаківництва.

Мисливське господарство ведеться в межах мисливських угідь, якими є ділянки суші і водного простору (ліси, поля, луки, боло­та, озера тощо), на яких перебувають мисливські тварини і які мо­жуть бути використані для ведення мисливського господарства, в тому числі для добування (відлову, відстрілу) тварин. Не належать до мисливських угідь території, на яких хоч і перебувають мис­ливські види тварин, проте їх функціональне призначення не сумісне із веденням мисливства. Це такі території:

• території населених пунктів (сіл, селищ, міст) і зони навколо них. Забороняється полювання на відстані ближче 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

• території та об'єкти природно-заповідного фонду України (природні та біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, загальнозо- ологічні та орнітологічні заказники). На таких територіях мис­ ливські тварини можуть добуватися лише в порядку, визначеному законодавством та відповідно до правового режиму цих територій;

• оздоровчо-лікувальні, рекреаційні території (курорти та окру­ ги їх санітарної охорони, місця організованого масового відпочин­ ку населення і туризму).

Закон також встановлює, що користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації (в тому числі громадські), в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у до­говорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мис­ливських угідь. Форма типового договору про умови ведення мис­ливського господарства затверджена наказом Держкомлісгоспу Ук­раїни від 12 грудня 1996 р. У договорі вказуються межі закріплених

589

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

у гідь, строки користування ними, плата за користування мисливсь­кими угіддями, перелік обов'язкових заходів, спрямованих на раціональне використання і охорону мисливського фонду тварин, права і обов'язки сторін, їх відповідальність.

Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на­даються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими рада­ми за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади у галузі мисливського госпо­дарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на термін не менше 15 років. Користувачі мисливських угідь мають переважне право на продовження терміну користування. Суцільна площа мисливських угідь, що надається в користування, як правило, має становити не менше 3 тис. гектарів, але не більше 35% загальної площі мис­ливських угідь Автономної Республіки Крим, області. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Загальна площа мисливських угідь України становить близько 52 млн. гектарів. З них 86% території знаходиться у користуванні Українського товариства мисливців та рибалок, 11 — Держ-комлісгоспу України, 2,0 — Товариства військових мисливців та рибалок, 1% — інших користувачів¹.

На закріплених мисливських угіддях користувачі зобов'язані проводити комплекс заходів для охорони, відтворення кількості диких звірів і птахів. На них покладено відповідальність за пра­вильне використання державного мисливського фонду, реєстрацію мисливців, що беруть участь у полюванні, облік добутої дичини.

Однією з основних форм користування державним мисливсь­ким фондом є полювання, тобто сукупність дій людини, спрямова-

¹ Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Ук­раїні, 1996. - К., 1998. - С. 29.

590