§ 2. Природні території та об'єкти особливої державної охорони ...

р аїни, водно-болотні угіддя загальнодержавного та міжнародного значення. Всі ці території відровідно до частини першої «Терміни і визначення» Закону І^краши «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 — 2015 роки» належать до складу єдиної національної екологічної ме­режі і є частиною її структурних територіальних елементів (пере­дусім ключових, але можуть частково потрапляти й до категорій екокоридорів чи буферних зон).

Об'єкти особливої державної охорони, що формують ключові те­риторії екомережі, — це найбільш цінні з природоохоронного, еко­логічного, наукового, естетичного, рекреаційного поглядів природні території та акваторії, яким з огляду на їх унікальність чи ти­повість державою надається особливий охоронний правовий статус.

Основи правового регулювання формування, охорони, відтво­рення, збереження та використання відповідних територій вста­новлено: законами України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про Червону кни­гу України», «Про охорону земель», Лісовим та Водним кодексами України, постановами Верховної Ради України «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» від 22 верес­ня 1994 р. та «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та за­безпечення екологічної безпеки»; постановами Кабінету Міністрів «Про затвердження Концепції збереження біологічного різно­маніття України» від 15 травня 1997 р., «Про затвердження Поло­ження про Зелену книгу України» від 22 серпня 2002 р., «Про за­твердження порядку ведення Зеленої книги України» від 29 січня 1997 р. та ін.

Землі, зайняті під об'єктами особливої правової охорони, здебільшого належать до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, статус яких ре­гулюється главою 7 ЗК України, до земель оздоровчого призначен­ня (глава 8 ЗК України) або ж до земель рекреаційного призначен­ня (глава 9 ЗК України). Інколи статус особливої державної охоро­ни законодавством надається землям лісового чи водного фондів. А відповідно до Закону України «Про екологічну мережу України» всі ці землі включаються до національної екомережі.

617

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

Я к правило, до системи територій та об'єктів особливої держав­ної охорони включаються території (акваторії), на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Вони охороняються як національне надбання і одночасно як складова світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Віднесення природних територій та об'єктів до тієї чи іншої ка­тегорії особливої державної охорони відбувається не стихійно, а з урахуванням науково обгрунтованих нормативів. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону земель» для запобігання надмірному антропогенному впливу на землі, у тому числі над­мірній розораності сільськогосподарських угідь, встановлюються нормативи оптимального співвідношення земельних угідь. З-поміж таких нормативів законодавство виділяє й норматив оптимального співвідношення земель сільськогосподарського та природно-за­повідного й іншого природоохоронного призначення.

Серед типів територій та об'єктів особливої правової охорони центральне місце посідає природно-заповідний фонд України.

$ 3. Природно-заповідний фонд України

Поняття природно-заповідного фонду. У структурі земельного фонду України території та об'єкти природно-заповідного фонду становлять порівняно незначну площу. Станом на 1 січня 2003 р. природно-заповідний фонд України займав близько 2,715 млн. гек­тарів, або 4,5 % території країни. Ці площі охоплювали 7040 тери­торій та об'єктів¹.

Співвідношення природних і антропогенних територій, що склалося, свідчить про малу частку територій природоохоронного призначення, що зумовлює диспропорції у використанні території України (розділ 2 Генеральної схеми планування території України).

Однак динаміка зміни кількісних і структурних характеристик природно-заповідного фонду України свідчить про зростання оди­ниць і площ (в тис. га) об'єктів цього фонду за роки незалежності України більш як удвічі.

¹ Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — С. 56.

618