logo
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 3. Природно-заповідний фонд України

п ід об'єкти природно-заповідного фонду до викупу земель для суспільних потреб (п. «в» частини першої ст. 146 ЗК України).

Заповідним об'єктам законодавством надаються певні податкові пільги. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за зем­лю» (в редакції 1996 р., з наступними змінами) заповідники, націо­нальні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва звільняються від земельного податку.

Зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду провадиться органами, які приймають рішення про створен­ня об'єктів природоохоронного призначення.

Крім того, слід зазначити, що землі природно-заповідного фонду ст. 150 ЗК України віднесено до особливо цінних земель, для яких за­конодавством передбачений винятковий порядок вилучення з постійного користування для суспільних та інших потреб. Такі зе­мельні ділянки можуть вилучатися (викуповуватися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошу­вальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та ви­робничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією. Цей порядок пе­редбачає, що відповідні землі можуть вилучатися лише за згодою землекористувачів (частина друга ст. 149) лише на підставі поста­нови Кабінету Міністрів України (частина дев'ята ст. 149) за згодою Верховної Ради України (частина друга ст. 150). Встановлено, що до розгляду питання у Верховній Раді України необхідно здійснити цілу низку узгоджень, порядок яких детально регламентовано ЗК України, зокрема його ст. 151.

Загальний механізм вилучення таких земельних ділянок є бага­тостадійним і жодну стадію не можна обминути, адже порушення встановленої законом процедури є підставою для скасування прийня­того рішення. У разі відмови хоча б одного із учасників вищевикла-деного процесу, наприклад землекористувача, сільської (селищної, міської) ради чи органів державної влади, в погодженні місця роз­ташування об'єкта ці питання вирішуються в судовому порядку.

Земельне законодавство України містить детальний перелік ма­теріалів, необхідних для погодження місця розташування об'єкта на особливо цінних землях, до яких належать і земельні ділянки

627

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

п риродно-заповідного фонду (викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщен­ня об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучи­ти. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилу­чається, та умови її відведення).

Резервування земель під наступне заповідання. З метою недопу­щення знищення або руйнування в результаті господарської діяль­ності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, за­лишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і ви­користовуються за цільовим призначенням з додержанням особли­вих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. Ці вимоги можуть стосу­ватись обмежень у використанні земельних ділянок, встановлення спеціального охоронного режиму на відповідних територіях. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів можуть відшкодовуватися збитки, пов'язані з встановленими обмеження­ми у природокористуванні, а також у зв'язку з неодержанням до­ходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Поря­док такого відшкодування встановлений ЗК України (глава 24). Статтею 157 ЗК України як загальне правило, зокрема, встановле­но, що відшкодування збитків власникам землі та землекористува­чам здійснюють органи виконавчої влади, місцевого самоврядуван­ня, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, місцевого самовряду­вання, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує пра­ва власників і землекористувачів.

Водночас згідно зі ст. 49 Закону «Про природно-заповідний фонд України» природні, біосферні заповідники, національні при­родні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, денд­рологічні парки та зоологічні парки в разі розширення їх територій за рахунок земель сільськогосподарських, лісогосподарських та інших угідь, що є державною власністю, звільняються від відшко­дування пов'язаних із цим втрат сільськогосподарського, лісогос­подарського та іншого виробництва. А резервування в даному ви­падку може прирівнюватися до розширення.

628