§ 3. Інші екологічні права громадян

• п орушення строків розгляду заяв громадян і вирішення пи­ тань про передачу та надання земельних ділянок;

• самовільне зайняття земельних ділянок, що знаходяться на праві власності чи праві користування громадян;

• псування сільськогосподарських та інших земель громадян, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, вироб­ ничими відходами і стічними водами;

• знищення межових знаків (ст. 211 Земельного кодексу Ук­ раїни);

• самовільне захоплення водних об'єктів, що знаходяться у ко­ ристуванні громадян;

• забруднення та засмічення таких вод;

• пошкодження водогосподарських та інших споруд і пристро­ їв, що належать громадянам, порушення режиму їх експлуатації та встановлених режимів їх роботи (ст. 110 Водного кодексу України);

• знищення або пошкодження лісу, що знаходиться в користу­ ванні громадян внаслідок підпалу або недбалого поводження з во­ гнем, або внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивни­ ми речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення такого лісу, осушення та інші види шкідливого впливу (ст. 98 Лісового кодек­ су України);

• порушення порядку надання об'єктів тваринного світу в ко­ ристування та інше.

Правовими методами захисту такого права є:

• визнання за суб'єктом його права, наприклад, приватизації земельної ділянки;

• відновлення становища, яке існувало до порушення права, припинення дій, які порушують право;

• присудження до виконання обов'язку відшкодувати шкоду в натурі;

• припинення або зміна правовідносин;

• стягнення завданих збитків із осіб, які порушили право;

• визнання незаконним акта державного органу управління або місцевого самоврядування, коли таким актом порушено право.

Право громадян на участь в обговоренні проектів екологічно зна­чущих рішень. Правовими формами цього екологічного права є:

— участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів;

55

Розділ Ш. Екологічні права та обов'язки громадян

• у часть в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будів­ ництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;

• внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань (п. «б» ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Механізм реалізації такого права визначений Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. (із змінами та доповненнями від 19 червня 1992 р.), згідно з яким обов'язок виносити питання екологічного характеру на референ­дум покладено на ради відповідних рівнів. Громадськість також може ініціювати обговорення екологічно важливих рішень. Прав­да, у нас це буває досить рідко.

Орхуська конвенція вимагає вдосконалити процедури участі громадян у прийнятті екологічних рішень. Зокрема, передбачається залучення громадськості до дозвільної діяльності компетентних ор­ганів у галузі охорони довкілля, до формування екологічних планів і програм, а також захист такого права у суді.

Право на одержання екологічної освіти. Розв'язання багатьох екологічних проблем не можливе без розуміння особливостей про­цесів, які відбуваються у сфері взаємовідносин суспільства і при­роди. Тому в сучасних умовах одним із напрямів державної еко­логічної політики є посилення екологічної, в тому числі правової, освіти, культури і науки, що передбачає розширення мережі спеці­альних закладів освіти, спроможних організувати одне з екологіч­них прав громадян¹. Це право є складовою частиною консти­туційного права на освіту (ст. 53 Конституції України) та закріпле­не у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Механізм реалізації цього права визначено у спе­ціальних законах освітянської сфери: «Про освіту», «Про дошкіль­не виховання», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» та ін.

Право на екологічну освіту може бути реалізоване на формаль­ному (в дошкільних виховних закладах, у школах, ліцеях, колед­жах, інститутах, університетах, академіях тощо), неформальному

¹ Бринчук М. М. Зкологическое право (право окружающей среди): Учебник для вузов. — М., 1998. — С. 502.

56