§ 5. Принципи права природокористування

с фероохоронних та інших відносин. Останнє десятиліття у праві природокористування позначене поєднанням традиційного дифе­ренційованого підходу до регулювання природокористування з інтегрованим, комплексним підходом до нього.

Найбільш послідовне втілення це знаходить в розвитку інститу­ту екологічної експертизи, в результаті якої комплексній оцінці й прогнозуванню піддається запланована господарська та інша діяльність з погляду її можливого впливу не на якийсь окремо взя­тий природний ресурс, а на навколишнє природне середовище в цілому. Вдосконалюються критерії якості навколишнього природ­ного середовища, починається поступовий перехід від дифе­ренційованих критеріїв якості (ГДК забруднюючих речовин в еле­ментах природного середовища / ГДР фізичних впливів на нього) до комплексних критеріїв, певних індексів якості середовища.

На принципі екосистемного підходу до природи як до цілісно­го організму базувалось і реформування органів управління приро­докористуванням і охороною навколишнього середовища, пов'яза­не із зосередженням управлінських, у тому числі контрольних функцій, у сфері природокористування в руках єдиного органу. На сьогодні це Мінприроди України.

Непорушення в процесі природокористування прав і інтересів інших власників і користувачів природних ресурсів є принципом не лише права природокористування, а й загальним принципом цивільно-правових відносин у правовій державі.

Цей принцип у правову систему України прийшов із західноєвропейського права. Його перші прояви ми знаходимо вже в Цивільному кодексі Франції 1804 р. (більш відомому як Кодекс Наполеона), що базується на абсолютистському підході до права власності. Єдині обмеження, які кодекс допускає до відносин влас­ності, пов'язані з порушенням прав власника-сусіда. І хоча в першій редакції кодексу не було прямої вказівки на застосування Цього принципу в процесі природокористування, вважається, що саме цей кодекс заклав підвалини подальшого розвитку принципу непорушення прав та інтересів інших власників і користувачів у процесі природокористування.

Вже у другій половині XIX ст. принцип нестворення в процесі природокористування перепон до здійснення права власності при-родокористувачем-сусідом знаходить безпосереднє втілення в західноєвропейському законодавстві. Так, Сільський кодекс

127

Розділ V. Право природокористування

Б ельгії, чинний і сьогодні, закріпив норму про те, що жодне дере­во будь-якого виду не може бути посаджене без дотримання дис­танції від межі власності. Якщо спеціально не встановлено інше, то це дистанція в 2 метри. Порушення цього правила, що спричи­няє перепони в здійсненні права власності і природокористування сусідом, зумовлює санкцію у вигляді знищення відповідного дере­ва. Інша норма того ж кодексу вимагає саджати будь-які сільсько­господарські культури на відстані 6 метрів від межі власності. Пи­тання неспричинення в процесі природокористування перепон у здійсненні прав та інтересів інших власників природних ресурсів і природокористувачів було об'єктом регулювання й ряду інших за­конодавчих актів західноєвропейських країн, зокрема з питань по­лювання.

У праві природокористування України відповідний принцип найбільш послідовно реалізується в земельному (статті 91, 96, 103— 109 ЗК України), водному (п. 5 ст. 44 Водного кодексу України), лісовому (п. 8 ст. 18 і п. 4 ст. 19 Лісового кодексу України) зако­нодавстві й законодавстві про тваринний світ (ст. 20 Закону Ук­раїни «Про тваринний світ»). Згідно зі ст. 103 ЗК України власни­ки та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі спосо­би використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам, землекористувачам сусідніх зе­мельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

ЗК України забороняє власникам та землекористувачам земель­них ділянок використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпус­тимий вплив). Землевласники та землекористувачі також зо­бов'язуються співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на за­безпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних техно­логій вирощування сільськогосподарських культур та охорони зе­мель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків то­що).

Кодекс надає власникам і користувачам земельних ділянок пра­во вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я

128