§ 3. Збори за спеціальне природокористування та забруднення навколишнього природного середовища

Введення плати за спеціальне використання природних ре­сурсів та забруднення навколишнього природного середовища є одним з основних принципів природокористування. Відповідно до чинного законодавства платність природокористування було впро­ваджено з метою поповнення державного та місцевих бюджетів, стимулювання природокористувачів до раціонального використан­ня тих ресурсів, за які вони платять.

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» встановлює три види зборів в екологічній сфері (еколо­гічних зборів). До них віднесено: збори за спеціальне використан­ня природних ресурсів (ст. 43), збори за забруднення навколиш­нього природного середовища (ст. 44), збори за погіршення якості природних ресурсів (ст. 45). Кожен із цих зборів, крім збору за погіршення якості природних ресурсів, який поки що не знайшов механізму свого впровадження, поділяється на підвиди. До зборів за використання природних ресурсів належать збори за викорис­тання того чи іншого природного ресурсу чи корисних копалин; до зборів за забруднення навколишнього природного середовища — збори за забруднення атмосферного повітря, води, розміщення від­ходів тощо.

Структура зборів та порядок їх стягнення регулюються, крім екологічного законодавства, передусім фінансовим (податковим) законодавством. Так, серед загальнодержавних податків і зборів, встановлених ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», названі: плата (податок) за землю (п. 8); збір за спеціальне вико­ристання природних ресурсів (п. 13); збір за забруднення навко­лишнього природного середовища (п. 14).

307

Розділ X. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони ...

Р озглянемо послідовно кожен із цих видів екологічного збору.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів — це форма екологічного податкового платежу, що підлягає сплаті фізичними та юридичними особами за одиницю природного ресурсу, надано­го (переданого) для спеціального використання.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів залежно від виду природного ресурсу поділяються на такі, як: плата за зем­лю, збори за спеціальне використання водних ресурсів, збори за спеціальне використання лісових ресурсів, збори за спеціальне ви­користання надр, збори за спеціальне використання об'єктів тва­ринного світу тощо.

Відносини в сфері встановлення і справляння плати за землю регулюються главою 35 Земельного Кодексу України, законами України «Про плату за землю» в редакції від 19 вересня 1996 р., «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 р., Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 23 березня 1995 р., Методикою грошової оцінки земель несільсько-господарського призначення (крім земель населених пунктів), за­твердженою Кабінетом Міністрів України від ЗО травня 1997 р., Методикою експертної грошової оцінки земельних ділянок, за­твердженою Кабінетом Міністрів України від 11 жовтня 2002 р., іншими законодавчими актами.

Плата за землю здійснюється для подальшого фінансування за­ходів щодо раціонального використання та охорони земель, підви­щення родючості грунтів, ведення земельного кадастру, здійснен­ня землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної ре­форми тощо.

Власникам землі й землекористувачам плата встановлюється у вигляді земельного податку, а для орендарів — у вигляді орендної плати. Ставки земельного податку за земельні ділянки затверджу­ють відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаход­ження земельної ділянки.

Розмір плати за землю визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової грошо­вої оцінки земель і не залежить від результатів господарської діяль­ності землевласників чи землекористувачів. Закон «Про плату за землю» містить диференційовані правила визначення ставок зе-

308