§ 2. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів

р истання та охорона таких земель здійснюється відповідно до ге­нерального плану населеного пункту, іншої містобудівної докумен­тації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням дер­жавних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудо­ви. Правовою базою здійснення заходів щодо охорони та викори­стання земель житлової та громадської забудови є закони України «Про основи містобудування» та «Про планування і забудову тери­торій»; Типові регіональні правила забудови, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політи­ки України від 10 грудня 2001 р., Державні санітарні правила пла­нування та забудови населених пунктів, затверджені наказом МОЗ України від 19 червня 1996 р. та деякі інші правові акти.

Особливій правовій охороні підлягають землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Землями природ­но-заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природ­ними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохо­ронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні те­риторії та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, за­казники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі при­родно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, кому­нальній або приватній власності. Однак їх використання та охоро­на мають здійснюватись у повній відповідності з чинним законо­давством, зокрема законами України «Про охорону навколишньо­го природного середовища», «Про природно-заповідний фонд Ук­раїни», «Про Загальнодержавну програму формування національ­ної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» (2000 р.), «Про екологічну мережу» тощо.

Особливість правової охорони земель природно-заповідного фонду полягає у їх власнісному статусі. Так, згідно зі ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд» території природних заповід­ників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші при-Родні ресурси, надані національним природним паркам, є власні­стю українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони —

375

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

б уферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним пар­кам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності ук­раїнського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Що стосується ботанічних садів, дендро­логічних парків та зоологічних парків, створених до прийняття цього закону, то вони також не підлягають приватизації. Водночас у разі зміни форми власності на землю (приватизації землі), на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відпо­відною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Принциповим положенням законодавства про землі природно-заповідного фонду є те, що на таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Землі тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть використо­вуватися лише у природоохоронних, науково-дослідних, оздоров­чих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях та для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. За­значені основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання ху­доби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідно­го фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів (ст. 9\ Закону України «Про природно-заповідний фонд»).

Правовий режим охорони та використання земель природно-за­повідного фонду не є однорідним навіть у межах територій об'єктів природно-заповідного фонду одного й того ж виду. Наприклад, згідно зі ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних ком­плексів згідно з функціональним зонуванням. Зокрема, в межах

376