§ 2. Правове регулювання використання та охорони земельних ресурсів

і ншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смуга­ми водних шляхів (ст. 58 ЗК України). Правовий режим земель водного фонду підпорядкований правовому режиму водних об'єктів, розташованих на таких землях. Тому зміст правової охо­рони земель водного фонду визначається нормами як земельного, так і водного законодавства.

На жаль, між нормами зазначених галузей права мають місце певні розбіжності. Так, згідно зі ст. 6 Водного кодексу України во­ди (водні об'єкти) є виключно власністю українського народу і на­даються тільки в користування. Оскільки до водних об'єктів нале­жать природні або створені штучно елементи довкілля, в яких зо­середжуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, ка­нал, водоносний горизонт), то цим поняттям охоплюються зе­мельні ділянки, в яких зосереджені води. Отже, з Водного кодексу України випливає, що землі водного фонду також належать одно­му власнику — українському народу (державі).

Однак ст. 59 ЗК України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати не тільки в державній, а й у комунальній або приватній власності. Зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самовряду­вання можуть безоплатно передаватись у власність замкнені при­родні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Крім того, влас­ники на своїх земельних ділянках мають право в установленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми, площа яких може перевищувати 3 гектари.

Землі водного фонду, які перебувають у державній власності, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самовря­дування надаються державним водогосподарським організаціям у постійне користування для догляду за водними об'єктами, прибе­режними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Зе­мельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і бе­регових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші во-Дойми, болота та острови також можуть передаватися за рішенням Цих органів влади громадянам та юридичним особам в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, Рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науко­во-дослідних робіт тощо.

389

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

Щ о стосується тієї частини земель водного фонду, які вкриті водою, то їх використання також регламентується законом. Згідно зі ст. 86 Водного кодексу України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть прово­дитися лише роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних спо­руд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок про­ведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

З метою забезпечення охорони та раціонального використання водних об'єктів уздовж водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ст. 58 ЗК України). Правовий режим таких зон залежить від типу водойми, уздовж якої вони встановлені, та охоронної спрямованості зони. Так, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших во­дойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднен­ня і засмічення та збереження їх водності виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як З гек­тари — 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, во­дойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів. А якщо крутизна схилів уздовж водойми перевищує 3 градуси, то мінімаль­на ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Що сто­сується прибережних захисних смуг уздовж таких водойм, як моря, морські затоки та лимани, то їх розмір та межі встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів — ще й з ура­хуванням містобудівної документації (ст. 60 ЗК України).

Основним завданням встановлення прибережних захисних смуг навколо водойм є обмеження на землях таких смуг тих видів діяль­ності, які можуть завдати шкоди водним об'єктам. У прибережних захисних смугах, встановлених уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняються такі види господарської діяльності, як: а) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів

390

_і