§ 4. Ядерна та радіаційна безпека в системі екологічної безпеки

н ості у сфері використання ядерної енергії¹. Дане визначення, на думку його автора, найбільш повно відображало правову природу цього явища, однак з урахуванням нових реалій потребує деякого уточнення і конкретизації. Зокрема, радіаційна безпека передбачає захищеність прав людини під час здійснення не лише діяльності в сфері використання ядерної енергії, а й будь-якої діяльності, яка призводить до додаткового опромінення (наприклад, у побуті).

Розкриваючи поняття «радіаційна безпека», необхідно зверну­тися також до його законодавчого визначення. Так, у Законі Ук­раїни «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» радіаційна безпека визначається як дотримання меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середови­ще, встановлених нормативами, правилами та стандартами з без­пеки (ст. 1). Слід зазначити, що прийнятий у 1995 р. закон прак­тично залишив правові аспекти, пов'язані із забезпеченням радіа­ційної безпеки в державі, поза своєю увагою. В Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ— 97) встановлено, що «радіаційна безпека — стан радіаційно-ядерних об'єктів та навколишнього середовища, що забезпечує неперевищення основних дозових лімітів, виклю­чення будь-якого невиправданого опромінення та зменшення не­виправданого опромінення і зменшення доз опромінення персона­лу та населення нижче за встановлені дозові ліміти настільки, наскільки це може бути досягнуто і економічно обґрунтовано»². Це визначення також розкриває певні технічні аспекти цього явища, не торкаючись правових.

Дуже тісно із поняттям радіаційної безпеки пов'язане поняття «радіаційний захист». Слід зазначити, що в багатьох наукових дослідженнях ці поняття часто плутають. Аналіз Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», де радіаційний захист визначено як сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки, дає змогу зро­бити висновок, що радіаційний захист стосовно радіаційної безпе­ки має виразно підлеглий характер. Він спрямований на забезпе­чення радіаційної безпеки із залученням сукупності всіх заходів, у

¹ Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоеко­ логічної) безпеки в Україні. — С. 35.

² Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормати­ ви. - К., 1998. - С. 4.

151

Розділ VI. Екологічна безпека та її правове забезпечення

т ому числі правових. Водночас радіаційна безпека спрямована на дотримання норм і принципів радіаційного захисту, які дають змо­гу гарантувати, що рівень радіоактивного опромінення за будь-яких обставин не буде перевищено, а людина і навколишнє при­родне середовище матимуть надійний захист.

Таким чином, аналіз теоретичних джерел та нормативно-право­вих актів дає підстави для висновку про те, що на сьогодні існує велика кількість підходів до визначення поняття «радіаційна безпе­ка». При цьому слід зауважити, що для пізнання юридичної при­роди будь-якого явища потрібно передусім розглянути його через призму правовідносин. Враховуючи напрацювання, які існують у правовій науці, можна зробити висновок, що радіаційна безпека — це стан розвитку суспільних відносин, за якого системою правових норм та інших державно-правових засобів забезпечується захист прав людини, зокрема її життя і здоров'я, охорона навколишнього природного середовища, окремих природних об'єктів, екосистем від іонізуючого випромінювання при здійсненні діяльності у сфері викори­стання ядерної енергії, іонізуючого випромінювання природного поход­ження, у тому числі техногенно-підсиленого внаслідок антропогенно­го впливу.

Радіаційна безпека покликана вирішити два основні завдання:

• зниження рівня опромінення персоналу і населення до регла­ ментованих меж, а також охорону навколишнього природного се­ редовища на основі комплексу медико-санітарних, гігієнічних та правових заходів;

• створення ефективної системи радіаційного контролю, яка дала б змогу оперативно реєструвати зміни різних параметрів радіаційної обстановки, на основі яких можна судити про рівень опромінення персоналу і населення, радіоактивного забруднення об'єктів довкілля і на цій підставі вживати заходів щодо нор­ малізації радіаційної обстановки у разі перевищення допустимих рівнів.

При цьому основними в забезпеченні радіаційної безпеки є принципи: нормування, обгрунтування та оптимізації.

Принцип нормування — це обмеження допустимих рівнів індивідуальних доз опромінення громадян від усіх джерел іонізую­чих випромінювань.

Принцип обґрунтування — це заборона (обмеження) всіх видів діяльності по використанню джерел іонізуючих випромінювань, за

152