§ 1. Поняття ... Управління в галузі охорони ... Лриродного середовища

р епродуктивна тощо) зумовлює необхідність виділення спеціалізо­ваного управління щодо їх охорони та використання.

Відповідно до цього принципу в Україні функціонує Міністер­ство охорони навколишнього природного середовища, що здійснює комплексне управління охороною навколишнього при­родного середовища, та центральні органи виконавчої влади, які відповідають за організацію охорони та використання відповідних природних ресурсів (Держводгосп України, Держкомзем України, Держкомлісгосп України, Укрдержрибгосп).

Принцип поєднання державного управління із самоврядним управ­лінням в галузі охорони навколишнього природного середовища. Таке поєднання зумовлено характером екологічних проблем, розв'язан­ня яких потребує узгоджених дій з боку органів державного уп­равління та місцевого самоврядування. Так, органи місцевого са­моврядування не можуть бути сторонніми спостерігачами того, як використовуються на їх територіях природні ресурси не тільки місцевого, а й загальнодержавного значення, стан яких впливає на екологічні умови життєдіяльності населення відповідної території.

Необхідність збалансованого підходу до врахування місцевих та загальнодержавних інтересів виникає й при вирішенні питання будівництва на певній території підприємств зі знешкодження по­бутових та виробничих відходів, електростанцій та інших господар­ських об'єктів, діяльність яких створює загрозу для довкілля. За та­ких обставин створюється правовий механізм взаємодії органів дер­жавного управління і місцевого самоврядування при прийнятті на територіальному рівні рішень із певних питань охорони навколиш­нього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Принцип басейнового управління. Його запровадження зумовлено екологічним і економічним значенням річкових басейнів, які мо­жуть охоплювати територію декількох адміністративно-тери­торіальних одиниць. У межах річкових басейнів замикаються кру-гообіги речовин, поширюються та акумулюються забруднюючі ре­човини, здійснюється розміщення об'єктів виробництва. Метою запровадження басейнового управління є створення умов для уп­равління річковим басейном як єдиним цілим, забезпечення еко­номічної цілісності басейнового водогосподарського комплексу, створення належних умов для збалансованості використання, охо­рони і відтворення водних ресурсів, запобігання порушенню умов формування водного стоку, прояву шкідливої дії вод.

171

Розділ VII. Державне управління в галузі охорони ... природного середовища

Б асейновий принцип покладено в основу організації діяльності Державної інспекції охорони Азовського моря та Державної інспекції охорони Чорного моря, які є територіальними органами Мінприроди України і мають взаємодіяти в процесі здійснення своїх повноважень із органами виконавчої влади, місцевого само­врядування різних областей України (Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Донецької областей) та Автономної Республіки Крим. Зазначений принцип знаходить відображення і в організації діяль­ності Держводгоспу України, в системі якого утворено басейнові управління водних ресурсів. Подальше впровадження басейнового управління в сфері водного господарства передбачено Концепцією розвитку водного господарства України, схваленою постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 р.

Принцип програмно-цільового забезпечення розробки і реалізації за­ходів у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів. Цей принцип є клю­човим у даній сфері державного управління, дає змогу поєднати цілі та завдання охорони довкілля на перспективний період зі спрямованими на їх виконання конкретними заходами організа­ційного, технічного, наукового та іншого характеру, ресурсним (фінансовим, матеріально-технічним) забезпеченням цих заходів, а також із відповідальними за їх розробку та реалізацію органами. Програмно-цільовий принцип реалізується шляхом підготовки державних екологічних програм, розділів з питань екологічної без­пеки, охорони довкілля у складі державних програм економічного та соціального розвитку держави та в інших програмних докумен­тах (зокрема, в: Загальнодержавній програмі розвитку водного гос­подарства, затвердженій Законом України від 17 січня 2002 р.; За­гальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки, затвердженій Законом України від 21 вересня 2000 р.; Національній програмі екологічного оздо­ровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, за­твердженій Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р.; Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні («Заповідники»), затвердженій Постановою Верховної Ра­ди України від 22 вересня 1994 р.).

172