§ 1. Поняття міжнародного права навколишнього середовища

к онання міжнародних зобов'язань; мирного вирішення спорів; не-застосування сили або погрози силою; співробітництва держав; не­втручання у внутрішні справи держав; непорушності державних кордонів; територіальної цілісності; поваги прав і свобод людини та деякі інші.

Спеціальні (галузеві) принципи міжнародного права навколишньо­го середовища найбільш повно зафіксовані у Стокгольмській дек­ларації з навколишнього середовища (26 принципів) і Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (27 прин­ципів). Вони також відображені у Всесвітній хартії природи та інших актах міжнародного права навколишнього середовища.

До цих принципів, зокрема, належать:

• право людини на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, її відповідальності за охорону і поліпшення навколиш­ нього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь;

• суверенітет держав над власними природними ресурсами та їх раціональне використання;

• стабільний розвиток, що передбачає екологізацію еко­ номічного і соціального розвитку;

• екологічна безпека держав на засадах взаємного співробітництва;

• перестороги в екологічній діяльності;

• екологічне співробітництво держав на засадах рівноправності;

• скоординований підхід до планування й управління в галузі охорони навколишнього середовища;

• ефективна і динамічна роль міжнародних організацій у галузі охорони і поліпшення навколишнього середовища;

• наукова обгрунтованість екологічних заходів;

• контроль за додержанням узгоджених між державами еко­ логічних вимог;

• доступ громадськості до екологічної інформації й розв'язан­ ня екологічних проблем;

• поширення екологічної інформації та відповідних знань серед населення;

• відшкодування шкоди, завданої довкіллю, зокрема на засадах «забруднювач платить»;

• мирне врегулювання екологічних спорів між суб'єктами міжнародного права навколишнього середовища;

• міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення.

755

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

$ 2. Джерела міжнародного права навколишнього середовища

Систему джерел міжнародного права навколишнього середови­ща складають договори, конвенції декларації, хартії, резолюції, ди­рективи, протоколи програми дій тощо. За критерієм юридичної си­ли їх поділяють на дві групи. До першої з них належать акти, які містять обов'язкові до виконання норми і принципи (так зване тверде право), а до другої — акти, які містять необов'язкові до ви­конання правила, здебільшого рекомендаційного характеру (так зване м'яке право). Прикладами актів другої групи є Сток­гольмська декларація з навколишнього середовища, Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку, Всесвітня хартія природи, які мають високий моральний авторитет у світовому співтоваристві.

Джерела міжнародного права можна класифікувати і за іншими критеріями. Зокрема, за предметом правового регулювання вони поділяються на загальні (Стокгольмська декларація з навколишнь­ого середовища, Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишньо­го середовища і розвитку) і спеціальні. До останніх належать акти, що стосуються правового регулювання охорони і використання ок­ремих природних ресурсів чи об'єктів (Конвенція про охорону і використання транскордонних водостоків та міжнародних озер (1992 р.).

За дією у просторі виділяють такі акти:

• глобальні, тобто які мають загальнопланетарне значення (Рам­ кова конвенція ООН про зміну клімату, Конвенція про водно-бо­ лотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів, Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини;

• регіональні — джерела міжнародного екологічного права, які закріплюють правила та принципи поведінки стосовно навколиш­ нього середовища певного регіону (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, Кон­ венція про захист морського середовища району Балтійського мо­ ря (1992 р.), Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (1992 р.);

756