§ 3. Природно-заповідний фонд України

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться за­казники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки—пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечу­вати режим їх охорони і збереження з відповідною пере­реєстрацією охоронного зобов'язання.

На територіях, що зарезервовані під наступне заповідання, також існують специфічні правила щодо зміни форм власності. Так, за за­гальним правилом, до прийняття рішень про створення або розши­рення в установленому порядку природних заповідників та націо­нальних природних парків землі державної власності, що зарезер­вовані під наступне заповідання, залишаються у державній власно­сті й приватизації не підлягають. Це положення, як правило, фіксу­ється у відповідному указі Президента України про резервування.

Державне управління заповідною справою в Україні. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань за­повідної справи — Мінприроди України забезпечує реалізацію дер­жавної політики та здійснює комплексне управління та регулюван­ня у сфері організації, охорони та використання природно-за­повідного фонду України та національної екологічної мережі.

Для організації й здійснення систематичного державного кон­тролю за виконанням законодавства про природно-заповідний фонд, узагальнення практики його застосування, здійснення дер­жавного управління територіями та об'єктами фонду; забезпечен­ня збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на відповідних територіях, підготовки пропозицій щодо сталого роз­витку репрезентативної мережі фонду та формування національної екологічної мережі під егідою Мінприроди України створена і діє Державна служба заповідної справи.

Відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. «Про державну службу заповідної справи», вона є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінприроди і підпорядковується йому.

Головними напрямами діяльності державної служби заповідної справи є: методичне керівництво веденням заповідної справи; роз­робка та запровадження економічного механізму збереження, не-виснажливого використання і відтворення природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду; підготовка про­позицій з основних напрямів державної політики щодо збережен­ня, невиснажливого використання природно-заповідного фонду,

631

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

в ідтворення його природних комплексів та об'єктів; координація діяльності установ фонду та служби державної охорони природно-заповідного фонду України; організація вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду роботи у сфері заповідної справи та формування національної екологічної мережі; організація виконання зобов'язань України за міжнародними дого­ворами у сфері заповідної справи; забезпечення ведення Держав­ного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду тощо. Важливим напрямом діяльності служби є створення нових та розширення територій існуючих об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зміни їх меж і категорій, ска­сування статусу, а також охорони і збереження водно-болотних угідь; участь у формуванні транскордонних природоохоронних те­риторій міжнародного значення та підготовці міжнародних угод щодо спільної діяльності в цій сфері.

Службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням міністра охорони навколишнього природного середовища. Началь­ник служби є членом колегії Мінприроди.

Для реалізації покладених на службу завдань вона може за по­годженням з міністром охорони навколишнього природного сере­довища утворювати територіальні органи в межах граничної чи­сельності своїх працівників.

Права, якими наділена служба, мають переважно організаційно-розпорядчий, а не владно-адміністративний характер. їй забезпе­чується можливість участі у розгляді органами виконавчої влади та місцевого самоврядування питань, що належать до її компетенції, внесення в установленому порядку на розгляд цих органів пропо­зицій щодо організації, збереження, невиснажливого використан­ня і відтворення природних ресурсів територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду. За потреби спеціалісти органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій можуть залучатися (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції служби. Служба має право: скликати в установле­ному порядку наради з питань, що належать до її компетенції; ви­давати накази організаційно-розпорядчого характеру; одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання по­кладених на неї завдань; брати участь у видавничій діяльності.

632