§ 3. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання ...

К ожна країна встановила у цих зонах свій правовий режим, спрямований насамперед на недопущення вилову риби у відповідних зонах суднами інших держав. Це призвело до різних конфліктів, так званих лангустових, тунцових і тріскових воєн то­що. Конвенція ООН з морського права поклала край цим довільним діям держав.

Нинішній єдиний правовий режим виключних економічних зон передбачає, що прибережна держава в цій зоні має: а) суверенні права на розвідку, розробку і збереження як живих, так і неживих природних ресурсів, що знаходяться на дні, у його надрах і водах; б) суверенні права стосовно інших видів діяльності, зокрема ви­робництва енергії шляхом використання води, течій і виру; в) юри­сдикцію стосовно створення і використання штучних островів і споруд, морських наукових досліджень, захисту і збереження морського середовища тощо (ст. 56).

Встановлено також, що прибережна держава на основі відповідних даних визначає допустимий улов живих ресурсів, зок­рема риби, у своїй спеціальній економічній зоні. При цьому вона має вживати необхідних заходів для того, щоб запобігти надмірній експлуатації живих ресурсів у цій зоні. Водночас прибережна дер­жава повинна сприяти оптимальному використанню цих ресурсів. Якщо вона не може взяти увесь допустимий улов, то шляхом узго­джень та інших домовленостей дозволяє іншим державам викори­стати залишок допустимого улову живих ресурсів спеціальної еко­номічної зони.

Суверенні права прибережних держав щодо використання при­родних ресурсів цієї зони не означають, що ця зона підлягає по­вному суверенітету відповідних держав. Конвенція ООН з морсько­го права виходить з того, що усі держави — і прибережні, і ті, що не мають виходу до моря, — користуються у спеціальній еко­номічній зоні такими свободами відкритого моря, як свобода суд­ноплавства і польотів, прокладення підводних кабелів і трубопро­водів тощо. Таким чином, спеціальна економічна зона є особливою частиною відкритого моря, що має специфічний правовий режим.

Після прийняття Конвенції ООН з морського права понад 80 прибережних держав оголосили про створення спеціальних еко­номічних зон відповідно до положень конвенції. Радянський Союз зробив це відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 лютого 1984 р. «Про економічну зону СРСР». Порядок охорони

767

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

ц ієї зони регулювався затвердженим ЗО січня 1985 р. Радою Міністрів СРСР Положенням про охорону економічної зони СРСР.

Після розпаду СРСР в Україні деякий час діяли союзні акти, що регулювали правовий режим економічної зони України на Чорно­му морі. У 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про ви­ключну (морську) економічну зону України». Ним був визначений правовий статус даної зони відповідно до вимог Конвенції ООН з морського права. Передбачено також, що делімітація зони прова­диться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, узбережжя яких протилежні (або суміжні) узбе­режжю України, на підставі загальновизнаних у міжнародному праві принципів і норм. Охорона суверенних прав України у ви­ключній (морській) економічній зоні здійснюється прикордонни­ми військами, органами Держрибгоспу України та Мінприроди України.

Істотну частину Конвенції ООН з морського права становлять норми, якими регулюються питання охорони морського середовища від забруднення. Принципове положення щодо цього міститься у ст. 192, якою усі держави зобов'язані захищати і зберігати морське середовище.

Це положення конкретизоване в інших нормах конвенції. Пе­редбачено, зокрема, що держави повинні вживати необхідних за­ходів з тим, щоб діяльність, здійснювана під їх юрисдикцією чи контролем, не завдавала шкоди іншим державам та їх морському середовищу і щоб забруднення не поширювалися за межі тих рай­онів, де відповідні держави реалізують свої суверенні права.

У міжнародно-правовому порядку визнано, що охоронні заходи мають стосуватися усіх джерел забруднення морських вод та усіх районів Світового океану. їх метою є максимально можливе змен­шення: а) викидів токсичних, шкідливих або отруйних речовин з джерел, що знаходяться на суші, з атмосфери чи через неї, шляхом захоронення; б) забруднення моря з суден; в) забруднення від ус­тановок чи споруд, які використовуються для розвідки і розробки природних ресурсів морського дна та його надр.

Ряд норм конвенції спрямовані на захист і збереження рідкісних і чутливих екосистем, а також природного середовища деяких видів риб та інших морських організмів, запаси яких знахо­дяться під загрозою істотного зменшення.

768