§ 3. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання ...

к осмічного простору (невагомості, радіації тощо) та антропогенної космічної діяльності;

• стан навколоземного космічного простору — від забруднення та шкідливого впливу «космічного сміття»;

• середовище далекого космосу, включаючи інші планети та небесні тіла.

Міжнародно-правова база космічної діяльності сформувалася в 60—70-х роках XX ст., тобто в період, коли екологічна проблема ще не набула сучасної гостроти. З цим пов'язана відсутність сис­темного регулювання на міжнародно-правовому рівні екологічних питань у процесі дослідження й використання космічного просто­ру. Тому рівень охорони чотирьох виділених нами об'єктів є нерів­номірним.

Населення та довкілля Землі зазнають негативного впливу космічної діяльності в процесі функціонування космічної інфраст­руктури. Цю структуру становлять, по-перше, космічні апарати соціально-економічного, наукового та іншого призначення на орбіті, по-друге, ракетно-космічна промисловість, що охоплює всі стадії розробки космічної техніки та космічних технологій (науко­во-дослідні інститути, конструкторські бюро, експериментальну, випробувальну базу, науково-виробничі об'єднання), по-третє, на­земна космічна інфраструктура, що охоплює космодроми, команд­но-вимірювальні комплекси, центри та пункти управління, центри та пункти прийому та обробки інформації, райони приземлення (падіння) відпрацьованих космічних об'єктів чи їх елементів, а та­кож полігони посадки пілотованих кораблів, центри підготовки космонавтів, медико-біологічне забезпечення тощо.

Що стосується впливу космічної діяльності на населення та довкілля Землі, то в правовому плані його слід розглядати в загаль­ному контексті національного та міжнародного екологічного пра­ва, всі норми якого поширюються на космічну діяльність і регла­ментують наслідки заподіяння екологічної шкоди чи реальну мож­ливість її заподіяння.

Космічна діяльність може розглядатись як вид господарської діяльності, на який поширюються всі процедури щодо врахування екологічних вимог, передбачені законодавством України. Це і моніторинг навколишнього природного середовища, ведення обліку, екологічне лімітування, екологічна експертиза, екологічне нормування та стандартизація, екологічне ліцензування, держав-

781

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

н ий, громадський та виробничий екологічний контроль, застосу­вання заходів юридичної відповідальності до порушників еко­логічних вимог у процесі здійснення космічної діяльності.

Законодавство України містить єдину спеціальну норму щодо врахування екологічних наслідків запланованої космічної діяль­ності. Це норма ст. 49 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», якою передбачені особливі умови ре­гулювання безпеки космічних апаратів з ядерними установками та джерелами іонізуючого випромінювання на борту. Під час проек­тування, будівництва та експлуатації таких апаратів мають врахову­ватись їх можливі аварії, при цьому радіаційний вплив на людей і навколишнє природне середовище не повинен перевищувати меж, встановлених нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Важливою для еколого-космічної сфери є Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (1991 р.), ратифікована Законом України від 19 березня 1999 р. Певні види запланованої космічної діяльності (передусім діяльність із запусків) обов'язково мають проходити процедури по­передньої оцінки впливу на навколишнє середовище в транскор­донному контексті.

Ні в міжнародному, ні в національному праві космічних держав, у тому числі України, фактично немає спеціальних правових норм щодо обмеження впливу шкідливих екологічних факторів на ор­ганізм космонавтів. Очевидно, це пояснюється незначною кількістю людей, які побували в космосі (їх трохи більше 400), а також «дитячим» віком самої космонавтики (адже наслідки еко­логічного впливу на організм космонавтів часто роками віддалені від дати космічного польоту, а часом узагалі справляють вплив ли­ше на генетичному рівні.

Серед шкідливих факторів, які впливають на космонавтів, найбільш суттєвим і специфічним є невагомість, що комплексно впливає на всі органи та функції живих організмів. Не досить ефективним поки що є захист у космосі від такого фактору, як радіація, особливо від галактичного випромінювання, не пов'яза­ного з впливом ядерних джерел енергії, що використовуються в космічних апаратах.

Під час космічних польотів космонавти зазнають і мікробіоло­гічної небезпеки, а також дії токсикантів на борту замкнених сис­тем, порогові дози яких зараз не є визначеними.

782