§ 3. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання ...

е гідою ООН були проведені перша (1958 р.) і друга (1960 р.) міжна­родні конференції з морського права.

Ці заходи дали змогу кодифікувати ряд загальновизнаних прин­ципів і норм міжнародного права, зокрема принцип свободи відкритого моря. У Женеві на першій Конференції ООН з морсь­кого права було прийнято чотири конвенції: про відкрите море; про континентальний шельф; про територіальне море і прилеглу зону; про рибальство та охорону живих ресурсів відкритого моря.

У більш широкому масштабі кодифікаційні роботи були про­довжені у 70 — на початку 80-х років XX ст. Значною мірою по­штовхом до цього послугувала некодифікованість норм і прин­ципів міжнародного морського права екологічного характеру, зок­рема, щодо використання природних ресурсів дна морів за межа­ми дії національної юрисдикції та природних ресурсів виключної економічної зони, боротьби із забрудненням морів та океанів то­що.

Ці питання розглядалися третьою Конференцією ООН з морсь­кого права, яка провела 11 сесій з 1972 по 1982 рр. і в роботі якої взяли участь представники 150 країн. Конференція завершилася прийняттям у квітні 1982 р. Конвенції ООН з морського права, а у грудні того ж року — Заключного акта. Ця конвенція є першим в історії всеохоплюючим документом, на якому базується сучасний загальний і екологічний міжнародний правопорядок у Світовому океані.

Конвенція, яку називають Хартією морів, набулася чинності у листопаді 1994 р. Згодом вона була ратифікована Україною.

Структурно Конвенція ООН з морського права складається з 17 частин, 390 статей і 9 додатків. Нею закріплений правовий ста­тус усіх морських просторів, живих і мінеральних ресурсів Світо­вого океану та його дна, а також урегульовані всі види діяльності держав по дослідженню, використанню і освоєнню цих просторів і ресурсів. У конвенції широко відображені екологічні аспекти про­блеми використання і охорони Світового океану. Серед них виділяються правові інститути, що визначають правовий режим Міжнародного району морського дна і виключної економічної зо­ни, а також питання охорони морського середовища від забруднен­ня та інших негативних впливів.

Міжнародний район морського дна (Район) — нове у міжнародній сфері поняття. Це частина дна морів та океанів за межами дії

765

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

н аціональної юрисдикції. Конвенція ООН виходить з того, що цей Район та його ресурси є загальним надбанням людства (ст. 136). Район відкритий для використання в мирних цілях усіма держава­ми. Жодна держава не може претендувати на свій суверенітет чи поширювати суверенні права на будь-яку частину Району та його ресурси.

У конвенції закріплено принцип неподільності Району. Прого­лошено також, що усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє спеціальний Міжнародний орган з морського дна. Він організовує розвідку і розробку природних ре­сурсів морського дна (ст. 137). Ця організація знаходиться на Ямайці.

Поряд з цим право на відповідну діяльність у Районі мають і ок­ремі держави, але під контролем органу. Останній має право інспектувати усі установки в Районі, які використовуються для до­бування ресурсів морського дна.

Контрольні повноваження Міжнародного органу з морського дна спрямовані на запобігання монопольному захопленню найбільш багатих на корисні копалини ділянок морського дна ок­ремими державами чи компаніями, недопущення дис­кримінаційних дій проти тих чи інших держав при реалізації їх прав по використанню багатств загального надбання людства.

Структурно Міжнародний орган з морського дна складається з Асамблеї, Ради і Секретаріату. Йому підпорядковане спеціальне Підприємство для здійснення безпосередньої діяльності по добу­ванню, транспортуванню, переробці і збуту ресурсів морського дна. Підприємство готує і подає Раді Міжнародного органу з морського дна заявки на одержання дозволів (ліцензій) на прове­дення відповідних робіт, укладає договори й угоди тощо.

Виключна економічна зона. Відповідно до Конвенції ООН з морського права під нею розуміють район, що знаходиться за межа­ми територіального моря і прилягає до нього. Зовнішня межа виключ­ної економічної зони знаходиться на відстані 200 морських миль, відрахованих від тих самих базисних ліній, що і територіальне море.

Економічні (риболовні) зони з'явилися ще до проведення тре­тьої Конференції ООН з морського права. Першими їх в односто­ронньому порядку проголосили прибережні країни Латинської Америки і Африки. При цьому розмір цих зон коливався від 100 до 350 морських миль.

766