§ 12. Відновлювані території, що підлягають включенню до ... Екомережі ...

щ одо запобігання винесенню радіонуклідів з території зон і радіоактивному забрудненню навколишнього середовища; моніто­рингу стану природного середовища та медико-біологічного моніторингу; утримання території в належному санітарному і по-жежобезпечному стані; застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості.

Всі види діяльності мають проводитися з обмеженням загальної колективної дози радіоактивного опромінення, а також з обмежен­ням кількості залучених осіб.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона тери­торій природних, історичних та етнокультурних пам'яток відпо­відно до чинного законодавства.

Охорону громадського порядку, протипожежну безпеку на тери­торіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон за­безпечують спеціалізовані органи МВС України.

Контроль за виконанням зазначених заходів здійснюється на те­риторії зони відчуження Адміністрацією зони, зони безумовного (обов'язкового) відселення — відповідними обласними радами.

У зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється менш жорсткий правовий режим. Тут забороняється будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'яза­них із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту насе­лення, а також умов його життя та праці; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки; внесення пести­цидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України; залучення шко­лярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я. У цій зоні постійно здійснюються заходи щодо зниження ризику захворюваності населення, перелік яких встановлюється ст. 17 закону.

Законом встановлюється також правовий режим зони посиле­ного радіоекологічного контролю.

Техногенне забруднення може спричинятись також у результаті дії стихійних сил природи, діяльності об'єктів підвищеної еко­логічної небезпеки, а також унаслідок порушень законодавства.

685

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

П равопорушення, вчинені у вигляді забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливи­ми для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здо­ров'я людей чи довкілля, зумовлюють кримінальну відповідаль­ність, передбачену ст. 239 КК України.

Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призна­чення, на яких не забезпечується одержання продукції, що від­повідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), згідно зі ст. 170 ЗК України підлягають вилученню з сільськогос­подарського обороту та консервації. Відповідно до ст. 22 ЗК Украї­ни до земель сільськогосподарського призначення належать землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснен­ня сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяль­ності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Вимоги, яким має відповідати сільськогосподарська продукція, встановлюються рядом нормативно-правових актів України: зако­нами України «Про охорону навколишнього природного середови­ща», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продо­вольчої сировини», «Про захист прав споживачів» та деякими іншими. Статтею 1 Закону України «Про якість та безпеку харчо­вих продуктів і продовольчої сировини» надається визначення без­пеки харчових продуктів як відсутність загрози шкідливого впливу харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів на організм людини. Тут же надано визначення і якості харчового продукту — як сукупності його властивостей, що визначає його здатність забезпечувати потреби організму людини в енергії, по­живних та смакоароматичних речовинах, стабільність складу і спо­живчих властивостей протягом терміну придатності.

Документами, що підтверджують якість та безпеку відповідної продукції, є: декларація про відповідність, що видається виробни­ком продукції на кожну партію відповідної продукції, або сер­тифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат; вете­ринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво,

686