logo search
Ekolohichne_pravo_Ukrainy шемшученко

§ 11. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Особливій охороні в Україні також підлягають природні ділян­ки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Землі під такими об'єктами належать до земель іншого природоохоронного призначення (ст. 46 ЗК України). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції 1998 р.) з метою збереження унікальних на­укових об'єктів (у тому числі природних) — колекцій, за­повідників, дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають ви­няткове значення для української та світової науки, створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять національне надбання.

Порядок формування і ведення цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства освіти і на­уки України.

Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових об'єктів, які включені до відповідного реєстру, щорічно передба­чається у Державному бюджеті України.

£ 12. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України

За концепцією побудови екологічної мережі України до її скла­ду передбачається включити не тільки особливо цінні в еколо­гічному, науковому, естетичному, історико-культурному, оздоров­чому та інших відношеннях території, а й ті, які об'єднані в кате­горію відновлюваних, тобто таких, господарське використання яких є або екологічно небезпечним, або економічно недоцільним, неефектив­ним. Використання таких земель забороняється чи обмежується.

Серед таких територій Закон України «Про екологічну мережу України» називає порушені землі, деградовані і малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ, інші території, важливі з погляду формування

679

Розділ XIX. Правові засади формування ... екологічної мережі України

п росторової цілісності екомережі (ст. 16 закону), а ЗК України містить ознаки таких земель та регламентує правовий режим їх ви­користання (глави 27, 28 цього кодексу). А оскільки включення тих чи інших об'єктів до екомережі не приводить до зміни їх правово­го режиму, то землі відповідної категорії після їх входження до екомережі підлягатимуть тому самому правому режиму викорис­тання й охорони, який встановлений для них ЗК України.

До деградованих земель ЗК України, зокрема, відносить техно­генно забруднені землі, використання яких обмежується з метою за­побігання їх негативному впливу на довкілля та здоров'я людей (ст. 169). Техногенне забруднення завжди пов'язане з господарсь­кою діяльністю людини, а сам термін «техногенне» вказує на по­ходження відповідного забруднення від технічних джерел (тех­нічних систем, установок, обладнання, агрегатів тощо). Ця риса відрізняє техногенно забруднені землі від земель, деградація яких є наслідком природних явищ чи катастроф, а також земель, що втра­тили свої корисні явища внаслідок нераціонального їх використан­ня або виснаження.

Заподіяння техногенного забруднення можливе як у режимі нормальної експлуатації господарських об'єктів (у зв'язку з недо­сконалістю техніки та технології виробництва, переробки відходів, порушень екологічного законодавства), так і в аварійному режимі. Серед можливих джерел техногенного забруднення земель ЗК України виділяє передусім радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені землі. їх забруднення походить від джерел іонізуючого випромінювання. Виняткова увага законодавця до земель відпо­відної категорії пов'язана з безпрецедентною техногенною катаст­рофою, що сталася в Україні у 1986 р. внаслідок аварії на Чорно­бильській АЕС. Одним із її наслідків стало забруднення радіо­нуклідами понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. З господарського використан­ня було вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.

Невипадково питання радіаційного захисту земель на сьогодні більшою мірою врегульовані в спеціальних «чорнобильських» зако­нах, а не в законодавчих актах загального характеру з питань ядер­ної енергетики та радіаційного захисту. А поняття «радіаційно не­безпечних» та «радіоактивно забруднених» земель ми знаходимо не в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну

680