§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

п асання худоби зазначається у лісовому квитку. Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи, причому на одній і тій самій площі не частіше, ніж один раз про­тягом п'яти років. Терміни збирання підстилки та заготівлі очере­ту також визначаються у лісовому квитку. Здійснення побічних лісових користувань має провадитись без заподіяння шкоди лісу. Так, забороняється: заготівля соків шляхом зарубів і запилів на де­ревах; розміщення пасік у місцях масового відпочинку людей; ви­пасання худоби у державних захисних і полезахисних смугах, про­тиерозійних лісах, особливо цінних лісових масивах, на площах лісових культур природних молодняків, у насадженнях з наявністю життєздатного підросту до досягнення ними висоти, коли верши­ни не пошкоджуються тваринами, на зрубах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, призначених для природного віднов­лення лісу тощо; збирання лісової підстилки на лісових ділянках, розташованих у бідних лісорослинних умовах, на ділянках, де ґрун­ти піддаються ерозії, та в місцях масового розмноження грибів.

Заготівля сіна і випас худоби як види побічних лісових корис­тувань мають свої особливості. При здійсненні сінокосу і випасу худоби на вкритих лісом землях має місце право лісокористування і право користування земельною ділянкою лісового фонду, яке підпорядковане праву лісокористування. Це стосується і заготівлі очерету, яка провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тва­рин і птахів, інших вимог охорони навколишнього природного се­редовища.

Постійні лісокористувачі під час здійснення побічних лісових користувань зобов'язані забезпечувати невиснажливість ресурсів харчових, лікарських і технічних рослин з урахуванням збережен­ня цілісності екосистем: здійснювати агрохімічні заходи сприяння природному утворенню рослин та підвищенню їх продуктивності; підтримувати лісові ділянки, де здійснюються побічні лісові кори­стування в належному санітарному стані; забезпечувати охорону насаджень від хижацького використання і знищення; обмежувати чи припиняти постійні лісові користування в разі погіршення санітарного стану насаджень і в інших випадках.

Лісокористувачі зобов'язані додержуватися також вимог, згідно з якими добування соків на придатних для підсочки деревах здійснюється у спеціально створених для цієї мети насадженнях

539

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

а бо у ділянках лісу, які виділяються за 10 років до рубки головно­го користування чи інших видів роботи (у разі призначення наса­дження до рубки), або з пнів дерев, зрубаних напередодні соко-виділення. Для добування соку на деревах свердлять на висоті ЗО— 50 см від поверхні землі канали відповідного діаметру та відпо­відної глибини. На деревах діаметром 20—24 см робиться один канал, діаметром 28—32 см — два, діаметром 36 см і більше — три канали, після закінчення сезону канали замазують садовим вап­ном, віконною замазкою, живичною пастою або глиною з вапном. У разі погіршення санітарного стану насаджень заготівля соку при­пиняється достроково на підставі висновку лісопатолога.

Для розміщення вуликів і пасік виділяються земельні ділянки лісового фонду переважно на узліссях, галявинах та інших не вкри­тих лісовою рослинністю землях. На них дозволяється споруджен­ня тимчасових (не капітальних) будівель без права вирубування де­рев і чагарників, розчищення та розорювання земельних ділянок лісового фонду.

Сінокос дозволяється на незаліснених зрубах, галявинах та інших укритих лісовою рослинністю землях, на яких не очікується природне лісовідновлення. В окремих випадках для заготівлі сіна можуть використовуватися міжряддя лісових культур, плантацій, зріджені лісонасадження. За наявності у травостої видів рослин, віднесених до Червоної книги України, термін заготівлі сіна виз­начається за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища.

Випас худоби, за винятком кіз, дозволяється на вкритих і не вкритих лісовою рослинністю землях лісового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. А випас худоби на територіях об'єктів природно-заповідного фонду може здійснюватися лише за умови, що воно не суперечить їх цільовому призначенню.

За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування у межах їх компетенції можуть пе­редбачатися також обмеження випасу худоби в лісах. Власники ху­доби зобов'язані за вказівкою постійних лісокористувачів зводити огорожі навколо прогонів для худоби та пасовищ, розташованих поблизу лісових культур, розсадників та інших ділянок лісу.

За даними Національної доповіді про стан навколишнього при­родного середовища в Україні за 1993 р , до 1986 р. в Україні щорічно заготовлялось близько 20 тис. тонн дикорослих плодів та

540