§ 3. Державне управління ... У сфері використання ... Земельних ресурсів

л огічним значенням, інженерним облаштуванням територій, соціально-економічними умовами використання та іншими факто­рами.

Для забезпечення ведення державного земельного кадастру власники землі і землекористувачі відповідно до форм державної звітності щорічно не пізніше 15 січня подають місцевим держав­ним адміністраціям звіти станом на 1 січня про зміни, що відбули­ся у складі земель, що перебувають у власності чи в користуванні.

Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель — один раз на п'ять років. Зведені дані державного земельного кадастру подаються Держкомземом Верховній Раді Ук­раїни, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим цент­ральним органам виконавчої влади.

Важливою функцією державного управління земельними ресур­сами є державна реєстрація прав на землю та іншу нерухомість. Дер­жавна реєстрація прав на землю являє собою офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинен­ня прав власності, користування, в тому числі права оренди землі, їх обмежень, земельних сервітутів тощо, що супроводжується внесен­ням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Формування та ведення в Україні єдиного Державного реєстру прав на землю та іншу нерухомість, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (2004 р.). Згідно з його ст. 4 обов 'язковій державній реєстрації підлягають речові пра­ва на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізич­них та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на неру­хоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право во­лодіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного ко­ристування земельною ділянкою; г) право користування земельною Ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

407

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

З дійснення державної реєстрації прав на землю покладено на си­стему органів державної реєстрації прав, яку складають централь­ний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який за­безпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстра­ції прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного ка­дастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами держав­ної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є цент­ральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адмі­ністратором Державного реєстру прав є центр державного земельно­го кадастру. А власне державна реєстрація прав на землю та іншу нерухомість провадиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, рай­оні (ст. 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на неру­хоме майно та їх обмежень»). Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень провадиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Важливість державної реєстрації прав на нерухомість полягає в тому, що зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна. Крім того, з введенням в дію Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» пра-вочини щодо нерухомого майна можуть вчинятися, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього закону.

Державна реєстрація прав є публічною. Це означає, що місцеві органи державної реєстрації прав на землю та іншу нерухомість зо­бов'язані надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Що стосується прав на землю, які були зареєстровані до введен­ня в дію зазначеного закону, тобто відповідними місцевими рада­ми, то такі права визнаються державою. Водночас, якщо власник зареєстрованої до прийняття закону земельної ділянки виявить ба­жання здійснити правочин щодо неї (продати, подарувати, переда­ти в оренду, спадщину тощо), то він повинен зареєструвати право на землю відповідно до цього закону.

Надзвичайно важлива роль у проведенні державної земельної політики належить державному контролю за використанням та охо-

408