§ 1. Поняття і система європейського права навколишнього середовища

• Д оговір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. з наступними змінами, внесеними Мааст­ рихтським договором (Договір про утворення Європейського Сою­ зу 1992 р.), Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким дого­ вором 2001 р., а також актами про приєднання;

• Договір про злиття 1965 р.;

• Договір про Європейський Союз 1992 р., зі змінами, внесе­ ними Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р.;

• Єдиний європейський акт 1986 р.;

• акти про приєднання нових держав-членів.

У сучасний період відбуваються суттєві зміни в підходах до пра­вового регулювання діяльності ЄС. Це пов'язано з прийняттям у червні 2004 р. у Брюсселі (Бельгія) Конституції Європейського Со­юзу. 29 жовтня того ж року на саміті глав держав — членів ЄС у Римі Конституція була підписана главами усіх 25 членів Євросою-зу. Після ратифікації цього важливого акта державами він набуде чинності. На це відводиться два роки. Після цього установчі дого­вори як акти первинного права ЄС втратять чинність.

Крім установчих документів, які отримали назву «первинного» права, законодавчу базу ЄС становлять акти т. з. «вторинного» права. Серед них — акти різних типів, різної юридичної сили, різної сфери дії, різного порядку імплементації та застосування державами-членами. До актів вторинного права належать: а) нор­мативні акти обов'язкової сили, б) акти «м'якого» права; в) акти тлумачення права.

До нормативних актів обоє 'язкової сили належать:

• регламенти — правові акти ЄС прямої дії, що мають загаль­ нообов'язкову юридичну силу для всіх держав-членів і застосову­ ються ними безпосередньо, без транспозиції їх норм у національні правові системи; регламентами, зокрема, затверджуються норми щодо експорту та імпорту в межах співтовариства небезпечних хімічних продуктів; вимоги до пакування й етикетування; регла­ ментами ж урегульовані питання впровадження в межах ЄС систем екологічного менеджменту та екологічного аудиту та цілий ряд інших відносин, регулювання яких має бути одноманітним у межах всього Союзу;

• директиви — найбільш поширений і гнучкий тип правових актів ЄС, який дозволяє поєднати спільну стратегію ЄС у вирі-

27 5-200 817

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

ш енні тих чи інших питань і індивідуальний підхід кожної держави до шляхів досягнення встановленої мети; директиви визначають цілі, яких треба досягти, основні напрями і строки їх досягнення; одночасно вони вимагають транспозиції, тобто перенесення ключо­вих положень в акти внутрішнього законодавства держав-членів, якими, зокрема, визначаються й шляхи та засоби досягнення цілей і пріоритетів ЄС, закріплених у директивах; у директиві міститься вказівка на граничний термін, до перебігу якого держава-член має прийняти акт власного законодавства з відповідних питань (як пра­вило, від 18 місяців до двох років); безпосередньо директиви не застосовуються, однак у випадку неприйняття державою-членом протягом періоду, наданого для транспозиції, акта власного законо­давства Європейський суд може винести рішення щодо безпосеред­нього застосування директиви відносно такої держави;

• рішення — як і регламенти, це акти прямої дії, що не потре­ бують транспозиції в національне законодавство держав-членів, а застосовуються безпосередньо адресатами, якими можуть бути як держави-члени, так і юридичні чи фізичні особи; на відміну від регламентів, дія яких поширюється на необмежене коло осіб, рішення, як правило, адресні, тобто адресовані обмеженому колу суб'єктів; крім того, в формі рішення ЄС висловлює свою позицію стосовно міжнародних багатосторонніх конвенцій, одночасно на­ даючи повноваження щодо виконання формальностей по підпи­ санню, приєднанню тощо певним особам;

• міжнародні договори, однією із сторін яких є Європейське співтовариство (після 1992 р. — Європейський Союз); ЄС є сторо­ ною великої кількості міжнародних багатосторонніх, регіональних (європейських) та двосторонніх договорів екологічного спрямуван­ ня, зокрема, таких як Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Віденська конвенція про захист озоно­ вого шару і Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, та багато інших; більшість з таких договорів підля­ гають наступній ратифікації всіма державами-членами.

До актів «м'якого права» належать документи, що не містять конкретно-регулюючих норм, а мають на меті зорієнтувати держа­ви на відповідну лінію, напрям, стратегію поведінки, або є актами рекомендаційного характеру. Серед них виділяють:

— резолюції — документи ЄС, що приймаються з найбільш важ­ ливих політичних питань; резолюціями, зокрема, затверджуються

818