§ 2. Закономірності побудови й розвитку європейського права ... Середовища

Ч етверта Програма дій у галузі навколишнього середовища (1987 — 1992 рр.) була спрямована переважно на посилення враху­вання екологічного фактору в процесі вироблення політичної стра­тегії і тактики в різних галузях господарської діяльності. Акцент у цій програмі робився на чотири моменти:

• необхідність неухильного і ефективного застосування чинно­ го законодавства ЄС;

• контроль впливу на навколишнє середовище усіх «речовин» та «джерел» забруднення;

• найкращим чином організований доступ громадськості до інформації та найкращі засоби інформування;

• створення робочих місць.

Але тільки з підписанням Єдиного європейського акта, що на­брав чинності 1 липня 1987 р., охорона навколишнього середови­ща нарешті набула статусу самостійного завдання європейської політики. Держави-члени формально наділили Співтовариство компетенцією в галузі прийняття спеціального законодавства що­до охорони довкілля. Відповідно до цього акта до Римського дого­вору вноситься додатковий розділ VII «Навколишнє середовище». Відповідний розділ містить досить широку регламентацію діяль­ності ЄС у галузі навколишнього середовища, яку можна розбити на три групи, що кореспондують трьом основним завданням ЄС: а) запобіганню деградації, охороні і поліпшенню якості навколиш­нього середовища; б) поєднанню заходів щодо охорони навколиш­нього середовища і щодо охорони здоров'я людини (взаємозв'язок між екологічними заходами і заходами щодо охорони здоров'я да­вало ЄС додаткову компетенцію в частині регламентації охорони здоров'я, яка раніше була віднесена лише до рівня національного регулювання держав-членів); в) забезпеченню дбайливого і раціонального використання природних ресурсів (ця цільова на­станова, що отримала розвиток в Єдиному європейському акті, да­вала змогу заходам щодо охорони навколишнього середовища вий­ти далеко за межі суто екологічних горизонтів, залучаючи до відповідної сфери регулювання інші секторальні політики).

Подальшого, більш поглибленого розвитку екологічна політика ЄС набуває з прийняттям Маастрихтського договору (1992 р.). У цьому договорі охорона навколишнього середовища названа се­ред фундаментальних напрямів політики Співтовариства, при цьо­му була відповідно доповнена ст. З Римського договору.

823

Розділ XXIII. Європейське право навколишнього середовища

П 'ята Програма дій ЄС у галузі навколишнього середовища була затверджена 1 лютого 1993 р. резолюцією Ради Європейських Співтовариств і представників урядів держав-членів, що зібралися під егідою Ради щодо Програми Співтовариства в частині політи­ки та діяльності в галузі охорони навколишнього середовища та сталого розвитку. На відміну від попередніх п'ятирічних програм ця програма розрахована на семирічний період і навіть накреслює певні стратегічні заходи до 2010 р. Політика ЄС на цей період як провідна ідея сприйняла концепцію сталого розвитку. Ця програ­ма накреслила стратегію діяльності ЄС у контексті планетарних процесів і спрямована на врахування не лише локальних еко­логічних ефектів, а й на можливі глобальні наслідки змін, що відбуваються в навколишньому середовищі. Вона також підкрес­лює необхідність зміни підходів до розв'язання екологічних про­блем у Європі в зв'язку з «коригуванням курсів розвитку» в країнах Центральної та Східної Європи.

Ще однією новацією п'ятої Програми дій стало розширення ко­ла суб'єктів, до яких спрямовано її положення: не лише до компе­тентних державних структур ЄС та держав-членів, як це було раніше, а й до «діючих осіб економіки», а також до громадян, оскільки, як підкреслювалось у документі, всі вони повинні поділяти відповідальність за стан навколишнього середовища. Особлива увага у програмі відводиться розширенню інструмен­тарію правової охорони навколишнього середовища залученням економічних та податкових інструментів.

Нарешті, нині чинна, шоста Програма дій ЄС у галузі навколиш­нього середовища з'явилася безпосередньо перед Всесвітньою зу­стріччю на найвищому рівні з питань сталого розвитку (Ріо + 10), що відбулася під егідою ООН у Йоганнесбурзі 26 серпня — 4 ве­ресня 2002 р. Остаточний текст шостої Програми після внесення численних поправок і доопрацювання тексту в Погоджувальному комітеті був затверджений спільним рішенням Європарламенту і Ради (а не на основі резолюції Ради Міністрів і держав-членів, як було з попередніми програмами) 22 липня 2002 р., а опублікований 10 вересня 2002 р. На відміну від попередніх програм, новий доку­мент охоплює період у 10 років, починаючи з 22 липня 2002 р. Шосту Програму дій у галузі навколишнього середовища дослідни­ки європейського права вважають провідним екологічним політич­ним документом не лише ЄС, а й усього європейського континен-

824