§ 3. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання ...

В ажливою вимогою радіаційного захисту є звернене до держави запуску зобов'язання щодо організації та проведення оцінки без­пеки космічного об'єкта з ядерними джерелами енергії, включаю­чи всі етапи польоту і всі задіяні в цьому процесі системи (Прин­цип 4.1 Принципів щодо використання ядерних джерел енергії в космічному просторі).

Норми і принципи міжнародного права щодо оцінки впливу на навколишнє середовище космічних об'єктів з ядерними джерелами на борту знайшли відображення в національних правових систе­мах. Так, частиною першою ст. 49 Закону України «Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційну безпеку» встановлені особливі умови регулювання безпеки космічних апаратів з ядерними уста­новками та джерелами іонізуючого випромінювання на борту. Пе­редбачено, зокрема, що під час проектування, будівництва та ек­сплуатації таких об'єктів мають враховуватись їх можливі аварії, при цьому радіаційний вплив на людей і навколишнє природне се­редовище не повинен перевищувати меж, встановлених нормами, правилами І стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. Ана­логічна норма є і в Законі Російської Федерації «Про використан­ня атомної енергії» (ст. 43).

Крім того, відповідно до законів України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (ст. 27) та «Про екологічну експер­тизу» (ст. 7) об'єкти, що можуть справити негативний вплив на на­вколишнє середовище, підлягають в Україні обов'язковій еко­логічній експертизі.

Дедалі більшого значення набуває й питання про охорону на­вколоземного космічного простору від впливу «космічного сміття». Відповідно до Керівних принципів щодо зменшення засмічення космічного простору, розроблених Міжагентським комітетом з космічного сміття, «космічним сміттям» є всі антропогенні об'єкти, що знаходяться на навколоземній орбіті чи повертаються в щільні шари атмосфери, включаючи фрагменти чи частини таких об'єктів, незалежно від можливості чи неможливості визначення їх власників, якщо ці об'єкти закінчили активне існування та не зможуть почати чи поновити виконання своїх передбачуваних функцій або якихось інших функцій, для яких вони можуть бути призначені».

Існує два основні каталоги об'єктів «космічного сміття»: Ката­лог космічного командування СІЛА і Каталог космічних об'єктів, що спостерігаються, Російської Федерації. За даними Міжнародної

785

Розділ XXII. Міжнародне право навколишнього середовища

а кадемії астронавтики, за 40 років розвитку світової космонавтики в космічний простір було запущено понад 8600 каталогізованих об'єктів, ще за 1000 об'єктами ведуться спостереження, хоча вони не закаталогізовані. З них нині у космосі функціонують, тобто є діючими, і виконують корисні функції, що відповідають їх цільо­вому призначенню, близько 500 об'єктів. Інші припинили своє існування, перетворившись на «космічне сміття». Частина таких відпрацьованих об'єктів повертається на Землю, спалюється в на­вколоземній атмосфері чи затоплюється в океані; інша частина ви­водиться з навколоземної орбіти, але залишається в космосі. Сто­совно першої частини об'єктів має діяти еколого-правовий статус, загальний для небезпечних для довкілля об'єктів, тобто еко­логічний вплив таких об'єктів має прирівнюватися до впливів інших небезпечних об'єктів на Землі і регулюватися на загальних правових підставах. Ці підстави створюють норми міжнародного та національного екологічного права, причому застосування тих чи інших норм залежить від сфери поширення негативного впливу відповідного об'єкта (в межах національної юрисдикції держави за­пуску чи поза такими межами).

Ні міжнародне екологічне, ні міжнародне космічне право прак­тично не регулюють питань безпечного знищення відповідних об'єктів шляхом спалювання або затоплення. Водночас на рівні ООН дедалі частіше лунають голоси на підтримку ідеї введення міжнародного мораторію на ліквідацію великих космічних об'єктів та їх фрагментів шляхом спалювання в атмосфері Землі та затоп­лення в Світовому океані, запровадження відповідних правових за­ходів, які стимулювали б застосування екологічно безпечних тех­нологій на повному життєвому циклі існування великих космічних об'єктів, як станція «Мир», Міжнародна космічна станція тощо.

Інша частина космічних об'єктів (і таких більшість) з техніко-економічних причин не повертається на Землю, а просто виво­диться з робочої орбіти, залишаючись на невизначений термін у космосі. Саме ця частина об'єктів і становить загрозу для космічного середовища, саме вони в перспективі створюватимуть перешкоду для нормального функціонування діючих космічних об'єктів. Проблеми поводження з таким «космічним сміттям» є об'єктом дискусій на засіданнях Юридичного підкомітету Коміте­ту ООН з питань мирного дослідження й використання космічно­го простору.

786